Китай не братиме участі в першому установчому саміті формули миру президента Зеленського у Швейцарії 15-16 червня, що, в принципі, було зрозуміло від самого початку.
Суд арештував документи усіх районних ВЛК: у цій області найбільша кількість непридатних в Україні
Китай може організувати свій саміт
У МЗС КНР повідомили, що саміт миру у Швейцарії, в якому вже погодилися взяти участь 107 країн (близько 75 держав будуть представлені на рівні голів держав), не відповідає очікуванням Пекіна, а це – участь Росії, пише тсн. Натомість російський міністр закордонних справ Сергій Лавров натякає, що Китай може організувати "свою" мирну конференцію, де Росія якраз буде присутня, проте, зі зрозумілих причин, не буде України.
У чому принципова відмінність у підході Китаю до війни Росії проти України?
По-перше, Пекін не називає це війною, тим паче повномасштабною. Навіть із назви "мирного" плану Китаю - "позиції щодо врегулювання української кризи" – який він представив ще в лютому 2023 року, зрозуміла справжня політика Пекіна.
По-друге, КНР постійно закликає до безумовного припинення вогню й початку переговорів, підтримуючи таким чином заклики Кремля погодитися на російську окупацію українських територій, причому досі не зрозуміло: по чинній лінії розмежування чи в межах адміністративних кордонів чотирьох українських областей, які Путін незаконно записав до російської конституції.
Тобто, як бачимо, Пекін солідаризувався з Москвою щодо умов початку переговорів, не гарантуючи при цьому жодних запобіжників неповторення ще більшої військової агресії, виведення російських військ і моніторингу режиму припинення вогню (тобто, хто це контролюватиме тощо), вже не кажучи про притягнення до відповідальності російського політичного й військового керівництва за вчинені воєнні злочини. До того ж, все більш войовничою риторика Китаю стає й щодо Тайваню. США закликають європейських союзників придивитися до КНР, зробивши політику щодо Пекіна більш жорсткою. Проте, ключові столиці ЄС не поспішають.
Економічна співпраця Москви і Пекіна шкутильгає, зате політична...
Візит Путіна до Китаю 16-17 травня не приніс Москві бажаних економічних бонусів. Ми не побачили підписаних договорів про потік китайських інвестиції до Росії. А щодо газопроводу "Сила Сибіру-2" через Монголію, в якому Кремль дуже зацікавлений після втрати європейського ринку, за інформацією Financial Times, переговори зайшли в глухий кут через нову вимогу КНР – купувати газ за внутрішніми російськими цінами й далеко не всі 50 млрд куб м, які Росія хоче поставляти по цій нитці газогону. Проте, найголовніше, - хто платитиме за будівництво труби? Навряд чи Китай хоче в це вкладатися, інакше ми б вже давно побачили початок будівництва.
Проте товари подвійного призначення, на яких тримається російський ОПК, Китай продовжує експортувати до Росії, як і надавати супутникові дані для ведення війни проти України. Тобто, як бачимо, військова співпраця триває. На політичному рівні, особливо після візиту Путіна до Китаю, позиції Москви та Пекіна стали ще ближчими. На догоду Кремлю, КНР не лише відмовилася брати участь у мирному саміті в Швейцарії, а й просуває якусь свою конференції за участі Москви, граючи фактично на босі агресора.
"На жаль, це прикро, що така велика незалежна потужна країна, як Китай, є інструментом в руках Путіна. Це вже не лише підтримка Росії, це фактично підтримка війни, бо якщо ти не підтримуєш саміт миру, значить все, що відбувається, для тебе нормально", - наголосив український президент.
