У Японії на найближчі 30 років прийнято програму дій, в основі якої — перехід технологій на водень. Тут за 10 років з’явиться 800 тисяч автомобілів, що працюють на водні, п’ять мільйонів термоелектричних генераторів для приватних будинків і постане ринок збуту водню. Чому Японія зробила ставку саме на цю технологію?
— Вона абсолютно чиста, — каже професор Степан Кудря, директор Інституту відновлюваної енергетики НАНУ. — Йдеться про електроліз води, який здійснюється у спеціальних апаратах — електролізерах. У цих установках вода розкладається за допомогою електроенергії (надлишкової електроенергії відновлювальних джерел або ж пікової енергії традиційних станцій) на водень і кисень. Немає вуглецю, СО2, а значить, немає викидів. Натомість отримуємо енергоносій — водень, який може замінити нафту. З водню можна отримати воду й електроенергію, або тепло (якщо спалювати водень у газових горілках). Якщо ж спалювати його у паливних елементах — знову отримуємо електроенергію, але з високими коефіцієнтами перетворення (ККД) — приблизно 60 — 70%.
— Як багато країн займаються впровадженням водневої енергетики?
— Довгострокові програми розвитку водневих технологій розробили вже понад 20 країн і більш як 50 корпорацій, — каже Олександр Рєпкін, президент енергетичної асоціаціїї “Українська воднева рада”. — Чимало країн Євросоюзу затвердили на урядовому рівні власні водневі стратегії. Зокрема, Франція, Німеччина, Нідерланди, Норвегія, Великобританія.
С. Кудря:
— Найбільші успіхи — в Японії. Однак її вже наздогнала й Південна Корея. Вона поставила завдання збудувати понад 20 заводів із отримання водню за допомогою електролізу. А ще — запланувала випустити 6,5 мільйона електромобілів на водні, з яких приблизно половина піде на експорт (уже тепер за корейськими Хундаями на водні — черга в США та Європі). Також активно працює з водневою енергетикою Канада, де на водні їздять вантажівки. У німців на водні працюють два потяги — замість електричок, які використовують електричний струм.
О. Рєпкін:
— Додам, що у світі вже є траси, оснащені водневими автостанціями (лише в Німеччині торік мали збудувати 65 водневих автозаправок). Водневі авто вже запускають у серійне виробництво. Приблизно 200 автобусів на водні стали частиною громадського транспорту в ЄС.
— Які переваги водневих авто над іншими електромобілями?
О. Рєпкін:
— Водневі авто більш екологічні та ефективні. Паливом тут виступають газоподібний водень і кисень. До того ж, водень виділяє втричі більше енергії, ніж бензин, водночас викидає у навколишнє середовище звичайну воду. Заправляти водневі авто, на відміну від електромобілів, потрібно якихось 5 хвилин. На одному заряді водневі машини можуть долати в середньому 600 км, а деякі — приблизно 1000 км. Тож уже за декілька років автомобілі на водні стануть для нас звичним явищем.
— Яким чином транспортувати водень?
— Найбільш вигідний варіант зберігання і транспортування — як добавка до природного газу через системи трубопроводу.
— Які перспективи водневих технологій в Україні?
— Водень в Україні вже виробляють: його використовують у металургії для часткової заміни природного газу та для виробництва добрив. Проте наразі нам бракує спеціальних технологій, які б розширили можливості водню в енергетиці. Та впевнений, що в найближче десятиріччя в Україні вже буде 100 водневих автозаправних станцій.
С. Кудря:
— У 1995 році наші науковці разом із данськими колегами розробили та запустили першу вітроводневу станцію в Європі — у Фолькецентрі (Данія). У нашій Академії наук діє програма водневої енергетики і відновлювальних джерел енергії. В Україні такі системи стоять на всіх теплових, атомних станціях, де водень отримують для охолодження генераторів. Але там технологія побудована на старих електролізерах, які дуже громіздкі.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про ситуацію з кліматом на планеті
