Поліцейські психологи працюють із постраждалими внаслідок ДТП, з тими, хто мав намір вчинити самогубство, та їхніми рідними. Також ці фахівці виїжджають разом із поліцією, коли треба визволити з пастки заручників злочинця чи розрадити людину під час трагедії. Більше про будні представників цієї професії — у тексті “Експресу”.
...До поліції у Білгороді-Дністровському надійшов виклик — люди почули постріли в приватному будинку. Виявилося, що 55-річний господар взяв у заручники своїх дружину та дітей. На місце події виїхали правоохоронці, серед них — психолог батальйону поліції особливого призначення — 30-річний Віктор Вдовин.
“Я одягнув бронежилет, шолом і наблизився до будинку. Зброї не брав, — розповідає Віктор. — З господарем вів перемовини через двері, розпитував про проблему, яка спонукала його так вчинити, запевняв, що ми зможемо допомогти, нагадував, що під загрозою життя його рідних. Зрештою, після півгодинної розмови, чоловік вийшов із неадекватного стану. Тоді було прийняте рішення штурмувати будинок через вікно.
Рушницю злочинець одразу відкинув. Виявилось, господар був обурений несправедливим, на його думку, рішенням суду, яке стосувалося його сім’ї...”
Віктор Вдовин на цій посаді уже сім років. За першою освітою він — психолог, за другою — юрист. Обрати фах поліцейського психолога, каже, йому допоміг батько, військовий.
У ЧОМУ СЕНС ЖИТТЯ?
37-річний Павло Селянко з Черкас працює поліцейським психологом з 2006 року. Він пригадує випадок, коли молодий чоловік хотів стрибнути з восьмого поверху — вже переліз на зовнішню частину балкона. Коли психолог зайшов до помешкання, то швидко роздивився навколо, аби зрозуміти, чим цікавиться власник оселі. Виявилось, спортом і філософією.
“У його книжках були підкреслені фрази про сенс буття. Очевидно, людина шукала свій сенс, — пояснює Павло Селянко. — Коли я почав з ним розмову, то чоловік постійно повторював, що життя несправедливе, нема підстав жити далі. Я став наголошувати на тому, що в нього є дитина — може, це і є сенсом? Опісля перевів розмову на спортивні досягнення чоловіка — розпитував, скільки разів він може підтягнутись на турніку, які загалом гімнастичні вправи виконує. У такий спосіб вдалось відволікти людину, заспокоїти. В результаті чоловік відмовився від наміру стрибнути з бал кона”.
Павло розповідає про ще один вражаючий випадок: “Жінка хотіла вистрибнути з вікна — виявилось, чоловік під час сварки подер її закордонний паспорт, а вона мріяла про відпочинок за межами України...” Та поліцейський психолог нагадав їй про дитину, запевнив, що все в житті можна виправити. І переконав не вчиняти самогубства.
У 2014 році Павло двічі працював із особовим складом у зоні АТО. Каже, тоді важливо було правильно мотивувати людей на ведення бою, нівелювати відчуття страху. Також вів перемовини з бойовиками.
“Вони вимагали до певної години звільнити всі зайняті нашими людьми блокпо сти, — розповідає Павло Селянко. — Ми використали хитрий прийом — мовляв, маємо стратегічні й тактичні переваги (хоч насправді це було не так), тож противник у будь-якому разі дуже ризикує — наші просто розстріляють їх. Вони повірили й відступили”.
НЕ МОЖНА КАЗАТИ “НІ”
“Під час перемовин із людиною у неадекватному стані треба дуже обережно обирати тему для спілкування, акцентувати увагу на тому, що для людини є цінністю, пояснити, що вихід є завжди. В такому разі маємо шанс вивести її на конструктивний діалог, — пояснює Андрій Костюк, заступник начальника відділу психологічного забезпечення ГУ НП в Одеській області. — Не можна казати слово “ні”, це викликає агресію й супротив. Також не варто розмовляти про релігію — такі слова можуть спровокувати людину думати про смерть”.
Часом людям, які погрожують самогубством, потрібно просто виговоритися.
“Якось 40-річний чоловік хотів стрибнути з вікна п’ятого поверху, — розповідає 37-річна Ірина Жукова, головна спеціалістка відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення ГУ НП в Одеській області, жінка у професії — 15 років. — У помешканні були його колишня дружина й діти. Жінка розповіла, що чоловік уже не вперше приходить, щоб домовитись про повернення в сім’ю, скандалить... А останнім його аргументом була погроза самогубством. От цього разу він і виліз на підвіконня. Ексдружина викликала поліцію.
Я попросила в чоловіка дозволу ввійти в кімнату, представилась. Розмову почала з нейтральних тем — розпитувала про його батьків, друзів, хобі та роботу. Поступово дійшли до теми стосунків із сім’єю. Чоловік казав, що не бачить сенсу жити без рідних. Тоді він нарешті повністю відкрився, виговорився і зайшов у кімнату. На щастя, все закінчилося добре”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про роботу українських швачок
