В умовах, коли Україну не беруть до НАТО, важливо мати угоди про гарантії безпеки з міжнародними партнерами. Так, за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), вважають 65% громадян. Водночас майже третина опитаних певна, що ці угоди не мають впливу на обороноздатність країни або взагалі є некорисними.
— Україна підписала низку безпекових угод та веде перемовини з іншими країнами про укладення таких домовленостей, — розповідає виконавчий директор КМІС Антон Грушецький. — Тож ми поцікавилися у громадян, наскільки корисні ці угоди для зміцнення обороноздатності України. Так от, 65% вважають їх корисними. Щоправда, дуже корисними назвали ці домовленості 18% опитаних, а радше корисними — 47%. Це означає, що у більшості людей стримане ставлення до підписання безпекових договорів. 15% переконані, що ці угоди не мають ніякого впливу, 6% — що вони радше некорисні, і ще 6% — що взагалі некорисні.
— Як змінилося ставлення українців до безпекових угод за останні роки?
— Навесні 2022 року і навесні 2023 року ми запитували українців, чи прийнятно замість вступу до НАТО спиратися на безпекові угоди, чи лише членство в Альянсі може гарантувати безпеку України. 2022 року у цьому питанні був відносний паритет — 39% наполягали на членстві у НАТО, а 42% згодні були на безпекові угоди. А 2023 року вже 58% наполягали на вступі в Альянс, а 29% погоджувалися на угоди.
Цього разу ми по-іншому ставили запитання, адже розуміємо, що нині Україна може покладатися хіба що на безпекові угоди, бо членства в Альянсі нам ніхто не обіцяє. 65% респондентів, як я уже зазначив, визнали ці угоди корисними.
— Чи вірять українці у те, що безпекові угоди допоможуть нам ефективно протистояти агресорові?
— Як бачимо з опитування, корисність допомоги не означає достатність її для відсічі ворогові. 13% українців вважають, що безпекові угоди дадуть змогу одержати все потрібне для звільнення окупованих територій і для припинення російської агресії в майбутньому. 27% переконані, що ці угоди дозволять щонайменше стримувати ворога на нинішній лінії фронту і, можливо, звільнити деякі території. Тобто загалом 40% опитаних вірять, що безпекові угоди допоможуть щонайменше стримувати ворога.
Водночас велика частка — аж 51% — певна, що підтримка західних партнерів недостатня для ефективної протидії Росії. Важко критикувати українців за обережність та сумніви. Адже люди добре пам’ятають сумнозвісний Будапештський меморандум, невчасну та недостатню допомогу Заходу після повномасштабного вторгнення, залежність цієї допомоги від внутрішньої політики країн-партнерів.
Хай там як, не відкидаю, що довіра до безпекових угод може зрости. Це залежить передовсім від наших партнерів, від того, наскільки вони будуть готові дотримувати амбітних та потужних обіцянок у підписаних домовленостях. Якщо триватиме безперебійний потік озброєння у достатній кількості, якщо допомога не залежатиме від примх внутрішньої політики західних країн, а отже, буде результат — наприклад, припиняться системні обстріли прифронтових міст, то українці зможуть подолати своє хвилювання щодо безпекових угод.
