Армія США до 2030 року має повністю перейти на дивізійну структуру. Вона передбачає, що дивізія буде самодостатньою одиницею з власною авіацією, ППО, артилерією, інженерним і технічним забезпеченням. Про такий перехід повідомили Литва й Польща.
Щодо України, то на сьогодні у війні беруть участь приблизно 70 бригад ЗСУ, тероборони та Нацгвардії. Також у нас формується декілька нових бригад.
— У позиційній війні на виснаження нам давно треба було перейти на дивізійну структуру, — вважає Юрій Касьянов, активіст ініціативи “Армія SOS”. — Переваг є декілька. Зокрема, дивізійна структура має такий же штат за чисельністю, що й бригада (10 — 15 тисяч осіб), але більше бойових підрозділів — механізованих, артилерійських. Вона може закрити лінію фронту в 20 — 50 кілометрів. Ця ділянка підпорядковується одному командиру дивізії, його штабу. Це дозволяє командирам на місцях ефективно взаємодіяти із сусідами. Ще одна перевага дивізії — вона має більше вогневих засобів, їх не потрібно в когось випрошувати. Дивізія може перебувати на одній ділянці фронту рік-два й працювати там більш ефективно. Адже її командири, розвідка знають усі особливості своєї ділянки.
Також, коли є дивізійна структура, то простіше робити ротацію. Підрозділи дивізій можуть ротуватися поротно, побатальйонно, без переміщення військової техніки через усю країну. Та й штаб залишається на місці й ротується наполовину. Це було б менш помітно для ворога. Відповідно він не зміг би використати цю ситуацію на свою користь і раптово розпочати наступальні дії під час ротації.
— Організаційна структура бригадно-батальйонного типу більш притаманна для ведення оборонних операцій, тоді як дивізійно-полкова — для наступальних, — додає Олег Жданов, полковник запасу ЗСУ. — Тому росіяни й переходять на дивізійну структуру. У нас теж про це давно говорять. Але більшість країн усе-таки мають бригадно-батальйонну структуру військ.
— А який нині має вигляд ситуація на фронті?
● Ю. Касьянов:
— На одній ділянці можуть бути три-п’ять наших бригад. Це часто призводить до неузгодженості дій між ними.
● О. Жданов:
— Проблема в тому, що наші частини “розривають” на шматки. Про що мова... Ми маємо бригади, які одночасно воюють на трьох оперативних напрямках. І нерідко командир не в змозі відповідати за кожну ділянку, де присутня його бригада. Тоді як у бойовому статуті чітко визначено, що бригада обороняє смугу шириною до 10 — 15 кілометрів. На мою думку, слід терміново наводити лад в організації управління військами. А вже потім вирішувати, яка структура нам більше підходить.
