Якщо людина приймає рішення балотуватися у нардепи, то, швидше за все, вважає, що рівня її компетентності достатньо для законотворення (а це, погодьтеся, непроста справа). Утім насправді така людина може бути цілковитим профаном, просто не усвідомлює цього. Вона приймає помилкові рішення, не розуміється у багатьох важливих для роботи питаннях, але при цьому вважає себе дуже хорошим фахівцем.
“Таке викривлене сприйняття своїх компетентності, професійних здібностей, потенціалу називається ефектом Даннінга — Крюгера”, — пояснює "Експресу" Ірина Пушкарук, кандидатка психологічних наук. У 1999 році психологи Корнелльського університету Девід Даннінг і Джастін Крюгер провели експеримент: вони просили людей оцінити свою фаховість у галузі, в якій працюють. А потім ставили запитання, що стосувались їхньої професії. Результати вразили! Профани, які мали найнижчі бали за рівень фахової підготовки, оцінювали себе досить високо. А люди зі справді високим рівнем кваліфікації оцінювали свої здібності нижче. Коли профанам показали результати тестування, вони не повірили й назвали усе це маячнею. Результат неодноразово перевіряли, і щоразу він підтверджувався.
“Такого працівника ще можна охарактеризувати, як людину з амбіціями, але без амуніції, — додає Ірина Пушкарук. — Тобто те, як вона себе позиціонує, не відповідає її рівню знань. І навіть якщо людині вказувати на це, вона все одно не розуміє своїх помилок, а вважає, що ви, приміром, просто заздрите їй”.
— Чи можна сказати, що цей ефект стосується нардепів нової Верховної Ради?
— Так, від ефекту Даннінга — Крюгера страждає чимало нардепів, — вважає Вадим Васютинський, президент Асоціації політичних психологів України. — У новому парламенті, як відомо, вистачає депутатів, некомпетентних у політичних питаннях.
Утім вони цього не усвідомлюють. Тому й вважають себе гідними такої високої державної посади.
Наприклад, у школі зе-депутата в Трускавці навчали елементарних основ для розуміння економіки чи політики. Але як люди, які не мали таких знань, могли взагалі балотуватися у нардепи? Очевидно, чимало з них не усвідомлюють рівня своєї некомпетентності.
— Ми спостерігаємо деградацію державних інститутів, адже до влади приходять не професіонали, а ті, хто лише вважає себе профі, — каже Ірина Сєрова, політична консультантка. — Водночас компетентні спеціалісти недооцінюють свою роль у суспільстві, вважають себе недостатньо розумними для роботи у системі влади. Хоча саме такі люди й потрібні державі для якісного функціонування.
— Які фактори впливають на те, що некомпетентні люди вважають себе асами?
В. Васютинський:
— Ілюзія, що політика — це не дуже важко, складається, зокрема, через популярність політичних ток-шоу — багато людей вважає, що політик просто висловлює свою думку щодо різних питань і більше нічим не займається. Тому чимало громадян переконані, що якби вони прийшли до влади, то змогли б навести порядок. І деякі з цих громадян реально балотуються.
Згодом більша частина тих, хто приходить у політику, усвідомлює, що все не так просто. Хтось включається у роботу і намагається опанувати масив нових знань, інші ж продовжують жити з ілюзією того, що насправді все просто, їм все вдається, от тільки злі люди вставляють палки в колеса — через заздрість, приміром.
Крім того, відомо, що наявність диплома про вищу освіту не гарантує високого рівня знань у певній сфері. Це створює психологічний комфорт для людей, які не мають вищої освіти у певній сфері, але поводяться так, ніби мають ступінь доктора наук. Мовляв, що дає той диплом? Я он від природи дуже здібний!
— Чому люди голосують за некомпетентних?
— Одна з причин — у виборців є ілюзія, що людина, яка гарно говорить, компетентна. І виборці не аналізують, наскільки фахові і розумні коментарі кандидата. Ось так ораторські здібності часто прикривають некомпетентність.
До речі, кандидати-профани активніше виступають на публіці, це дозволяє їм здобувати додаткові бали від електорату. А справді розумні політики здебільшого просто мовчки роблять свою справу. Згодом часто програють, бо про їхню діяльність і результати роботи люди майже не знають.
Читайте також про те, чи не варто узаконити права тих, хто виступатиме проти монобільшості у новій ВР.
