Офіс президента довго затягував із поясненнями, якою буде позиція керівництва країни на нормандських перемовинах. Це піднімало градус невдоволення населення. Люди хотіли знати більше.
Сьогодні президент України дає прес-конференцію, після якої, сподіваємось, мало б з'явитися більше відповідей на важливі для українців запитання.
А поки Офіс президента думав, чи розповідати своїм громадянам деталі, ми з'ясовували, як саме влада має комунікувати з суспільством?
Про це — в розмові з Олексієм Роговиком, політичним експертом, Олегом Саакяном, керівником ГО “Єдиний координаційний центр”, та Ігорем Петренком, експертом Міжнародного центру перспективних досліджень.
— Що каже закон про обов’язкову звітність президента?
О. Роговик:
— Передбачено кілька форм звітування очільника держави. Наприклад, положення стосовно щорічного послання президента про внутрішнє і зовнішнє становище в державі закріплено в Конституції.
Є інститут запитів про доступ до публічної інформації й адміністративна відповідальність за ненадання або неналежне надання відповіді на них. Звісно, якщо не йдеться про державну таємницю.
Однак відповідальність за реагування на запити несуть чиновники Офісу президента. Для президента передбачено лише політичну відповідальність. Якщо він недостатньо відкритий, мало звітує і не інформує громадян, то втрачає рейтинги і наражається на протести.
І. Петренко:
— Немає правових норм, які б зобов’язували президента спілкуватися з народом, чи покарання за відмову від цього. Це лише питання політичної культури. А щодо переговорів, то деталі їх можуть бути державною таємницею.
— Однак основні “червоні лінії” можна окреслити — на які умови Україна категорично не пристане...
Немає правових норм, які б зобов’язували президента спілкуватися з народом, чи покарання за відмову від цього.
О. Роговик:
— Дипломатія — дуже тонка річ, тут може зашкодити кожна необережна заява. І Зеленський, і члени його команди — Богдан Яременко, голова парламентського комітету із питань зовнішньої політики, і Вадим Пристайко, очільник МЗС, — щоразу наголошують, що не можуть розкрити усі карти, бо це буде використано проти України на нормандській зустрічі. Була пропозиція обговорити деталі у закритому режимі в парламенті, але ж там є прямі союзники Путіна. А більше керівництво просто не може собі дозволити.
І. Петренко:
— Нині справді бракує комунікації. Президент записав відео, але його зміст звівся до “не хвилюйтеся, все буде добре”. Натомість йому варто було провести пресконференцію, де журналісти могли б запитати про все, що цікавить українців.
З другого боку, процес довкола формули Штайнмаєра дуже заполітизований. Сама формула не нова, вона є в рамках Мінських домовленостей, які були підписані ще в 2015 році. Так, у ній ідеться про вибори на окупованих територіях. Формулу підписали, аби просунутися далі у переговорах у нормандському форматі. А от коли йтиметься про новий закон щодо порядку самоврядування на цих територіях, про амністії бойовикам, внесення чи не внесення змін до Конституції — почнеться предметна розмова. Тоді приховування інформації буде неприйнятним. А протести проти цього — логічними.
О. Саакян:
— Потрібно розуміти, що люди, які тепер виходять на площі країни, не протестують, а проявляють політичну і громадянську позицію. Протесту як ультиматуму владі наразі не спостерігаємо. Бачимо тільки вимогу щодо роз’яснення позиції України в переговорах.
Частина з тих людей, які збираються на площах, не мають довіри до умовно недосвідченого Зеленського у переговорах із досвідченим Путіним. Вони не вірять у можливу дипломатичну перемогу нашого президента. Протестувальники у більшості навіть не знають змісту формули Штайнмаєра, але і не вона їх бентежить.
— А що саме, на вашу думку?
— Хоч би скільки Зеленський пояснював, що таке формула Штайнмаєра і навіщо вона потрібна нам, частина людей просто не готова його чути. Образ президента не збігається з омріяним чи стереотипним образом головнокомандувача війська під час війни. От якби на брифінг він вийшов не сам, а з людиною у формі, з бойовим досвідом, чи хоча б із міністром закордонних справ, досвідченим дипломатом, і дозволив на частину запитань відповісти саме цим людям, не було б такої негативної реакції.
Хоч би скільки Зеленський пояснював, що таке формула Штайнмаєра і навіщо вона потрібна нам, частина людей просто не готова його чути.
— Які ще комунікаційні промахи Зеленського спостерігаєте?
— Йому потрібно мати широке бачення російсько-української війни і дипломатичного шляху її завершення. Щоби народ відчув: дії влади не ситуативні, це частина більшого задуму.
Коли в суспільства з’являється відчуття, що такий задум є, багато запитань відпадають самі. І цього бачення достатньо, щоби вдало комунікувати з народом, згуртувати його перед зовнішньою загрозою, а не сегментувати, як тепер.
На сьогодні головний ворог Зеленського у розрізі російсько-української війни — страхи, з якими його команда не вміє працювати. Подекуди вони раціональні й обгрунтовані, а подекуди ірраціональні, породжені саме мовчанкою Банкової.
Читайте також про закулісся телефонних розмов українського президента
