У планах Москви — розмістити базу ВМФ РФ у Судані, а також у Єгипті, Центрально-Африканській Республіці, Еритреї, Мадагаскарі та Мозамбіку. Експерти кажуть: Росія, простягаючи свої щупальці до Африки, намагається досягти кількох цілей.
— Африканський континент насправді цікавить Москву вже доволі давно, — зауважує політичний аналітик Орест Сохар. — Після анексії Криму, коли Захід запровадив перші санкції проти Росії, Кремль був змушений шукати нові джерела доходу. Такі джерела він знайшов в Африці. Почалося все з добування золота, кошти з якого Росія відмивала в ОАЕ. А згодом на континент зайшли флагмани путінської економіки, як-от “Росатом”, “Газпром”, “Русал” (видобування алюмінію), “Алроса” (діаманти) та “Ренова” (марганець). Крім того, на Росію припадає 40% континентального ринку зброї.
У 2017 — 2018 роках Путін вирішив змінити свою роль з кримінального добувача корисних копалин на модератора місцевої політики. Так почався другий етап: з’явилася військова мережа Росії в Судані, Нігері, Лівії, Буркіна-Фасо, Малі, ЦАР, Мадагаскарі. Країнами прокотилася низка переворотів, хоча офіційно йшлося про те, що “іх там нєт”. Тепер розпочинається третій етап. Кремль проштовхує свою політику відкрито, не побоюючись реакції західних столиць та офіційно вводячи війська. Зокрема, розглядає проєкт зведення у Судані військово-морської бази РФ. Це дасть змогу Москві контролювати Червоне море, через яке проходить третина світових контейнерних перевезень, та здобути “короткий” вихід до Індійського океану.
— Активність Росії в Африці зумовлена кількома чинниками. Перший — економічний. Ідеться про зазіхання на величезні ресурси, зокрема алмази, руди, нафту, газ і так далі, — каже експерт-міжнародник Вадим Трюхан. — Другий чинник — політичний. Путіну потрібні голоси в ООН, зокрема, країн Африки. Нині Кремль підкуповує уряди і керівні партії в тих державах, у яких працює. Нещодавно ми стали свідками доволі тонкої спецоперації з розриву дипломатичних відносин між Україною і Малі та Нігером через нібито коментар нашого посла в Сенегалі про участь українських спецслужб у нападі на вагнерівців у Малі.
Третій чинник — інфраструктурний. Росія має на меті розділити Африку смугою нестабільності і встановити контроль над головними логістичними шляхами між південною і північною частинами континенту. Створюючи перепони для торговельного судноплавства, Путін матиме важелі впливу на західні уряди, а отже, демонструватиме, що є глобальним гравцем на міжнародній арені. Це те саме, як, наприклад, з Єменом. Чому Росія разом з Іраном підтримують хуситів? Бо їм вигідно, щоб в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, де дуже насичені торговельні шляхи, було створено штучні проблеми для міжнародного комерційного судноплавства американців та європейців.
Нині Путін намагається вкладати великі ресурси в розвиток африканського напрямку. До речі, це великою мірою робить і Китай, який уже побудував військово-морську базу у Джибуті. Пекін хоче спорудити кілька таких баз, щоби захистити судноплавні шляхи і посилити свою спроможність протистояти санкціям США та їхніх союзників.
— Нема сумніву в тому, що Африка у пріоритеті в Путіна. Кілька років там була присутня приватна військова компанія “Вагнер” — найефективніший інструмент в освоєнні африканського континенту, — додає старший аналітик Групи глобальної розвідки Geostrategy Сергій Даниленко. — А після смерті Євгена Пригожина скрізь, крім Малі та ЦАР, “Вагнер” замінено “Африканським корпусом”.
— Навіщо Росії в Африці військовий контингент?
● С. Даниленко:
— По-перше, щоб контролювати видобуток корисних копалин. По-друге, щоб підтримувати уряди, які там прийшли почасти на російських багнетах. По-третє, щоб створювати осередки напруги. Росія поставила на hard power (жорстка сила. — Авт.), бо “рускій мір” там уже не пошириш...
● О. Сохар:
— Так, російськомовних через відсутність їх там захищати не вдається. Однак Москва готова попіклуватися про “своїх” православних — цей тренд ще тисячу років тому заклав Андрій Боголюбський. Патріархат РПЦ посилив вплив на християнські громади в Африці, а Кирило навіть створив Африканський екзархат. Тобто Кремль застосовує тут також і духовну зброю.
— Яка ймовірність того, що Росії вдасться досягти своєї мети в Африці?
● О. Сохар:
— На жаль, НАТО прогавило той момент, коли Кремль маскувався під різними вивісками, і тепер на континент уже офіційно заходить російська армія. Путін намагається посилити конфронтацію із Заходом та створити розкол між Глобальним Півднем і Заходом у контексті війни в Україні.
Усі досягнення російського диктатора в Африці — це результат його безкарності. Спершу США злякались “ескалації напруги” в Сирії, коли РФ застосувала хімічну зброю. Пізніше Макрону так закортіло догодити Кремлю, що він 2017 року пустив рашистів у франкофонну частину континенту.
Треба розуміти, що хоч би що загарбав Путін, він не зупиниться, доки його не зупинити. “Умиротворити” диктатора неможливо ні в Африці, ні в Україні. І тут головне завдання — донести це якось до лідерів світової демократії.
