Військовий контингент РФ перебував там з 2020 року. Про що це свідчить? І чи не опиняться ці “миротворці” на війні в Україні?
— Завданням “миротворчої” місії РФ були нібито гарантії безпеки для мирного населення Карабаху, — каже Віталій Кулик, футуролог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства. — Але після виходу Вірменії з Карабаху перебування російських військових на суверенній території Азербайджану, де немає жодного територіально-етнічного конфлікту, втрачає сенс. Щоправда, у Вірменії ще залишаються військова база РФ, а також російські прикордонники, котрі здійснюють патрулювання кордону з Туреччиною. Про виведення цих військових контингентів наразі не йдеться.
— На військовій базі в Гюмрі (це найбільший російський військовий об’єкт на Південному Кавказі), що розташована за 126 кілометрів на північ від Єревану, росіяни можуть перебувати до 2044 року, — додає Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив”. — Там дислокується понад 3,5 тисячі особового складу. Це підрозділи переважно мотострілецького, механізовано-стрілецького типу. База оснащена зенітно-ракетними комплексами С-300 і винищувачами МіГ-29. Щоб змусити росіян вивести звідти своїх військових, має бути доволі серйозний політичний крок Єревану.
— А про що свідчить виведення російських військ з Карабаху?
● В. Кулик:
— Вплив РФ на Південному Кавказі послаблюється. Причому Анкара переграє Москву в цьому регіоні. Спочатку РФ виведе так званих миротворців, потім прикордонників, а далі змушена буде забрати звідти свою військову базу. Після того як буде поставлено крапку в тривалому протистоянні Єревану і Баку, Росія в цьому регіоні буде не потрібна.
— Присутність російських “миротворців” була інструментом впливу, доки Карабах був вірменським, — каже Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього. — Москва використовувала карабахський політичний клан на противагу уряду Ніколи Пашиняна. Тепер цього інструментарію в РФ не буде.
● О. Коваленко:
— Російське лобі присутнє і в Азербайджані, але ця країна перебуває більше під впливом Туреччини. Виштовхують Росію і з Вірменії. Прем’єр Пашинян намагається дистанціюватися від РФ і її впливу.
— Наскільки важливий для Росії цей регіон?
● І. Куса:
— Південний Кавказ дуже важливий для побудови логістики, котра дозволить Росії обходити західні санкції й реалізовувати завдання так званого паралельного імпорту.
● В. Кулик:
— Росія намагатиметься дестабілізувати регіон, спровокувати там нові конфлікти. Москва чіплятиметься за Південний Кавказ до останку, доводитиме свою потрібність, але поступово звідти її витискатимуть. Кавказ перестає бути задвір’ям РФ.
— Як, на вашу думку, поводитиметься Вірменія надалі?
● І. Куса:
— Доки при владі Пашинян, Єреван буде орієнтуватися на Захід, віддалятиметься від Москви. Власне, він уже це робить. Щоб посилити свої позиції, Росії потрібно створити нову опозицію, можливо, з нового покоління політиків, на яку можна спертися й котра буде мати достатній рівень легітимності, щоб конкурувати з Пашиняном. У цьому напрямку Кремль й рухатиметься. Росія так просто не відпустить зі своїх обіймів Вірменію. Якщо це станеться, то під загрозою опиниться позиція РФ і в сусідній Грузії.
● В. Кулик:
— Наразі тих гарантій безпеки, які пропонує Захід, Вірменії замало, щоб почуватися безпечно в нинішній геополітичній схемі. Франція не є тим гравцем, яка може гарантувати Вірменії безпеку в разі війни з Азербайджаном за Зангезурський коридор. Вірменія може програти таку війну. Тому Єреван намагатиметься певним чином використати Москву в своїх інтересах. Хоч це буде непросто.
— А чи не можуть російські “миротворці”, яких виводять з Карабаху, опинитися на війні в Україні?
● О. Коваленко:
— Цілком. Зокрема, їх можуть перекинути в район Кремінної, Очеретяного чи навіть під Часів Яр, Авдіївку. Так званий російський миротворчий контингент був сформований на базі 15-ї окремої мотострілецької бригади 2-ї загальновійськової армії Центрального військового округу. Він має дві тисячі особового складу, майже сотню БТР-82А, велику кількість автомобільного транспорту, спецтехніки. Це, звісно, дещо посилить можливості ворога, але критичного впливу на всю зону бойових дій поява їх не матиме.
