Заступник глави Адміністрації Президента Кирило Тимошенко днями визнав: команда Зеленського передбачала, що резонанс навколо призначення Андрія Богдана буде неабияким, але таки пішла на такий крок. Ви здивуєтесь, чому Зеленський, знаючи це, все одно ухвалив скандальне кадрове рішення? Пояснення підлеглого Президента здивує вас ще більше.
“Ми розуміємо, що, крім Богдана, людини, якій довіряє Президент, немає більше в команді, — зізнався заступник глави АП. — Тому був призначений Богдан. Ми розуміли, що буде скандал. Але ми вибрали шлях, що краще нехай буде скандал, ніж тут все завалиться”.
Зовсім не дивно, чому одразу після цього призначення з’явився новий політанекдот: Зеленський — це Президент, який працює в Адміністрації, очолюваній Богданом. Зла іронія цього жарту полягає у тому, що вже на другий день після інавгурації Зеленського величезну формальну та неформальну владу здобула маловідома людина із вкрай сумнівною репутацією.
Люстрований після Революції Гідності член уряду Миколи Азарова та екс-помічник нардепа Андрія Портнова, адвокат Юрія Луценка, Ігоря Коломойського, Геннадія Корбана... Біографія новго глави Адміністрації Президента рясніє суперечливими фактами. Багато українців задумується над тим, чи варто було Президентові призначати саме Андрія Богдана главою своєї адміністрації.
Тож хто він — Андрій Богдан? Злий геній чи людина, яка доведе, що здатна трансформувати свої цінності й служити державі?
...У дитинстві та в студентські роки Андрій Богдан жив у Львові. Спершу навчався у Львівській СШ No54. Однокласники пригадують, що Богдан вчився непогано, але відмінником не був. Далі середню освіту нинішній глава Адміністрації Президента здобував у Львівському ліцеї “Галицький”. Закінчив 11-Б клас у 1993 році.
Ми завітали до ліцею, щоб поцікавитися, яким же учнем був Андрій Богдан та що про нього пам’ятають педагоги.
У час, коли нинішній глава АП тут навчався, це була російська школа No19. Але клас Богдана був уже українським.
Свого часу ця школа вважалася елітною, тут навчалися здебільшого діти членів компартії. “Богдан Андрій Йосипович був зарахований та навчався у СЗШ No19 з 1990 по 1993 рік, — розповідає Оксана Цура, директорка ліцею “Галицький”. — На той час класними керівничками пана Андрія були Зубкіна Ольга Євгенівна та Луців Леся Юріївна. Кажуть, Андрій був спокійним учнем та нічим особливо не вирізнявся”.
Олександра Луців, класна керівниця Андрія Богдана
“Батьки Андрія жили в цьому районі. Через те, мабуть, і віддали сина до цієї школи, — згадує 65-річна Олександра Луців, класна керівниця Богдана, вчителька історії. — Пригадую, Андрій був спокійним, скромним хлопцем.
Однокласники його не дуже любили — бо він міг когось нишком підколоти. Бувало, й діставав за таку поведінку. З усіма дівчатами спілкувався нормально, але квітів жодній не носив.
Ні з ким особливо не дружив у класі. Був сам по собі. Тепер думаю: мабуть, ті люди, які йдуть у політику, і є такими замкнутими. І водночас — цілеспрямованими. Ніколи не ділився, ким хоче стати. Та ми всі й так знали, що після школи піде навчатися на юридичний факультет (усміхається. — Авт.) Його ж батько там викладав”.
Як розповідає Леся Юріївна, Андрій мав схильність до кількох предметів. Загалом же особливою успішністю в навчанні не вирізнявся.
До слова, ми попросили в школі Книгу обліку видачі атестатів та додатків до атестатів про повну загальну середню освіту, срібних і золотих медалей. Цікаво ж, з якими оцінками нинішній глава Адміністрації Президента закінчив школу. Втім нам таку інформацію не надали, посилаючись на те, що вона конфіденційна.
“Після закінчення школи ми не підтримуємо зв’язку, — каже Леся Юріївна. — Однокласники, як почули новину про його призначення, одразу зателефонували мені. Здивовані трохи, але захвату не було. Бо ж не знаємо, що і хто за цим стоїть.
Дівчата жартують, що тепер треба організувати зустріч, а Богдану сказати, щоб щось “виділив”. А я кажу їм, хай краще для України щось добре зробить — буде більше радості. Якщо він справді працюватиме на благо України, хай Бог йому допомагає! Бо те, що він колись працював в Азарова, захищав Корбана, ну, дуже мені чуже...”
Школа у Львові, де навчався керівник Адміністрації Президента.
УНІВЕРСИТЕТСЬКІ РОКИ
Після 11-го класу Андрій Богдан вступив на юридичний факультет ЛНУ імені І. Франка. Його батько — Йосип Богдан — доцент кафедри цивільного права та процесу цього факультету, а на час вступу сина в університет був заступником декана.
“Андрій дуже хотів наслідувати мене, — розповідає Йосип Гнатович, батько політика. — Я викладав для студентів потоку, до якого входив Андрій. Але іспит приймав у сина мій колега професор Пушкар (у 1985 — 1996 рр. — завідувач кафедри основ права України). І поставив оцінку “4”.
У 1998 році Андрій Богдан отримав диплом юриста й невдовзі став працювати юрисконсультом на Львівській залізниці. Цікаво, що звання “Заслужений юрист України” Андрій Богдан дістав у 2007 році. Швидше, ніж батько, якому це звання присуджено у 2008-му.
Зрештою Богдан-молодший вирішив, що юридичної освіти йому замало, і здобув ще одну кваліфікацію у ЛНУ імені І. Франка — економіста, спеціаліста з фінансів. “Завжди хотів багато знати”, — так каже про рішення сина Йосип Богдан.
ЮРИСТ І ПОЛІТИК
Після отримання диплома юриста Андрій Богдан у Львові довго не засидівся. Батько не приховує, що замовив слово за сина — попросив свого колишнього студента працевлаштувати Андрія.
У столиці Андрій Богдан працював юристом у компанії “Правіс”, яку заснували Олексій Резніков, Сергій Власенко, що згодом став депутатом “Батьківщини”, та Ігор Пукшин, який був заступником Секретаріату Президента Віктора Ющенка. Крім того, Андрій Богдан влаштувався на роботу в Київський апеляційний господарський суд — готував проекти судових рішень. Зрештою, міг бути суддею, але обрав інший шлях — став партнером у компанії, яку заснував Ігор Пукшин після того, як залишив “Правіс”.
Як і батько, який у 1998 році балотувався до Верховної Ради, Богдан-молодший вирішив стати політиком і на позачергових виборах до парламенту 2007 року був No93 за списком блоку “Наша Україна — Народна самооборона”.
Нардепом не став, але й політичних амбіцій не втратив.
До слова, у тому ж 2007 році Андрій Богдан представляв інтереси Юрія Луценка, екс-глави МВС, нинішнього Генпрокурора, якого звинувачували в роздаванні нагородної зброї. Судове рішення було на користь Луценка.
Той рік у Богдана був дуже насичений. Він став працювати в Міністерстві юстиції — заступником міністра Миколи Оніщука. А також у 2007-му Андрій Богдан був помічником депутата від БЮТ Андрія Портнова. Останній через декілька років став заступником глави Адміністрації Президента. Тоді ж Богдан почав працювати в уряді Азарова — у березні 2010 року призначений заступником міністра Кабінету Міністрів України — Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики. А через три роки Азаров призначив Богдана уповноваженим Кабміну у сфері боротьби з корупцією. Довго боротися з корупцією Богдану не довелося. Уже наступного року — у вересні 2014-го — посада, яку він обіймав, потрапила до списку тих, що підлягають люстрації.
“У той час, коли мій син працював у Кабінеті Міністрів, було загалом десь 14 керівників управлінь. Але чомусь люстрували тільки одного Андрія, — не без обурення каже батько нинішнього глави Адміністрації Президента. — Це однозначно особиста неприязнь корупціонерів”.
Та після люстрації у 2014-му Андрій Богдан ще раз спробував стати нардепом — балотувався за списками БПП під No74, але так і не пройшов до Верховної Ради. У Богдана є підстави ображатися на Петра Порошенка. Адже його 74-те місце в списку БПП таки виявилося прохідним після того, як частина нардепів перейшла працювати в уряд. Та реєстрацію Андрія Богдана як кандидата скасували. На своїй сторінці в соцмережах Богдан зазначав, що одним з авторів законопроекту, який дозволяв партіям “очищати” свої списки, був невдячний Юрій Луценко.
Та на той час Андрій Богдан уже став радником голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського, а через рік — його адвокатом. Познайомив Богдана з Коломойським Геннадій Корбан, який був заступником останнього. А от з Корбаном вони були знайомі ще з 2004 року.
БОГДАН І ЗЕ
“Андрій був поціновувачем акторського таланту Володимира Зеленського, — каже Йосип Богдан. — Знайомі вони вже п’ять років. І з того часу товаришують, бо мають щось спільне у своїй людській ідеології”. До речі, саме Андрієві Богдану приписують заслугу, що Володимир Зеленський став Президентом. Цікаво, що ще у червні 2017-го на сторінці в соцмережах Андрій Богдан розмістив фото із площею святого Петра у Ватикані, яке підписав так: “Папа речь говорит!!! Говорит Владимир Зеленский будет президентом”. І згадує, що був саме тією людиною, яка переконала Зеленського ухвалити рішення піти в президенти.
До слова, сам Богдан казав, що міг отримати свідоцтво учасника бойових дій, адже був в АТО у відрядженні, і це б допомогло вирішити проблему з люстрацією. Та оскільки не воював, то свідоцтва учасника АТО не оформляв.
ХОБІ ТА ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ
“Андрій — дуже добра дитина, — розповідає батько глави АП. — Має двох братів. Тепер буває, що не можу додзвонитися до сина, бо він завжди зайнятий. Та я часто їжджу до своїх синів у Київ (син Ігор Богдан —
судовий розпорядник служби судових розпорядників у Вищому господарському суді України. — Авт.). Їм складніше знайти час, щоб приїхати до Львова. У Києві в мене п’ять внучок.
В Андрія — чотири доньки. Найстаршій вже п’ятнадцять, а наймолодшій — дев’ять”. Усі четверо дітей Андрія Богдана, як розповідають його знайомі, — від дружини Ольги. Та вони вже разом не живуть. У нинішнього глави Адміністрації Президента — начебто нова супутниця. Ще у 2016 році, після того, як “українська Барбі” Лілія Кіш виставила в соцмережах спільне фото з Андрієм Богданом на яхті, стали ширитися чутки про їхні любовні стосунки. Та, найімовірніше, Лілія Кіш у той час була дружиною Ігоря Богдана, брата глави АП. А от з новою партнеркою в Андрія Богдана є фото з лижного курорту на сторінці в соцмережах.
Брат глави АП Ігор, його дружина та батько Йосип.
“Я народився у гірському районі. І, мабуть, в Андрія у крові — любов до гір і міцний характер, — каже, прощаючись, батько глави АП. — Впевнений, що він багато доброго зробить для України, бо дуже любить її”.
Що ж, як станеться насправді — покаже час.
Радимо також прочитати про швейцарський досвід проведення референдумів
