Про те, що влада України повинна переймати досвід Комуністичної партії Китаю, нещодавно заявив в одному з інтерв’ю голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко: “Там 95 мільйонів членів партії, і такою структурою складно управляти, якщо не ввести певні принципи. Такі принципи там є. З того, що ми хотіли взяти від китайських колег, — це меритократія у всіх сенсах — коли просуваються ті, хто дійсно цього заслужив”. А керівник парламентської фракції фракції “Слуга народу” Давид Арахамія сказав, що “СН” має намір переймати досвід Комуністичної партії Китаю в управлінні економікою і побудові держави. Цікаво, що обидва партійні лідери навіть записали відеопривітання з нагоди 100-річчя Комуністичної партії Китаю, яке відзначалося 1 липня.
— Такі компліментарні заяви щодо Комуністичної партії Китаю від керівництва “Слуги народу”, на мою думку, продиктовані наміром уникнути санкцій щодо України, які може запровадити Піднебесна через результати судового арбітражу у справі щодо підприємства “Мотор Січ”, — каже Денис Москалик, координатор напряму міжнародної політики у Центрі політичних студій “Доктрина”. — Ще один мотив — отримати додаткову фінансову підтримку від Піднебесної. А от ідеологічних причин у таких заявах я не вбачаю.
— Зважте: ще два роки тому той-таки Олександр Корнієнко заявляв, що партія “Слуга народу” — це лібертаріанці, тобто прихильники мінімального втручання держави в економіку, — каже Євген Магда, кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики. — Потім від керівництва “слуг” звучали заяви про те, що вони — радикальні центристи. А тепер ось розповідають, що хочуть запозичити досвід КПК. Як на мене, це свідчення того, що керівництво слуг не розуміє тих понять, якими оперує. І це погано. Зрештою, заяви лідерів президентської партії про готовність запозичати досвід Комуністичної партії Китаю є небезпечним сигналом для наших західних партнерів, які аж ніяк не в дружніх відносинах із Піднебесною. Гадаю, “Слузі народу” доречніше було б переймати досвід “Грузинської мрії” чи молдовської PAS, які мають демократичну більшість у своїх країнах.
— Такі заяви “слуг” пов’язані з браком політичного досвіду, — вважає Тарас Жовтенко, директор Центру досліджень проблем національної безпеки НУ “Острозька академія”, кандидат політичних наук. — Утім, цілком можливо, президентську партію в діяльності КПК приваблює те, що саме комуністи Китаю визначають курс країни і жодної альтернативи там немає.
Цілком можливо, президентську партію в діяльності КПК приваблює те, що саме комуністи Китаю визначають курс країни і жодної альтернативи там немає.
— Розкажіть, будь ласка, більше про Комуністичну партію Китаю.
— У Китаї — однопартійна політична система, як це колись було і в СРСР. Комуністична партія — суворо централізована організація, із чіткою вертикальною ієрархією. Кожен член КПК підкоряється партійній організації, а всі партійні організації — Всекитайському з’їзду, що скликається раз на п’ять років (або в разі потреби — достроково) і обраному ним Центральному комітету (ЦК). На місцях керують партійні комітети. Політбюро ЦК, Постійний комітет Політбюро ЦК, а також генеральний секретар ЦК обираються пленумом Центрального комітету партії. Склад Центральної військової ради КПК також визначає Центральний комітет партії.
Є. Магда:
— Хоч на сьогодні КПК є правлячою в Китаї партією, яка ідеологічно домінує, все ж у Піднебесній наявні прояви ринкової економіки, тож у країні налічують понад мільйон доларових мільйонерів. До речі, президент Китаю Сі Цзіньпін вважає головною заслугою КПК виведення країни з бідності. І справді, економіка Китаю зростає й в осяжній перспективі має шанси стати економікою номер один у світі.
Але водночас Китай — країна, де масово порушуються права людини та чиняться репресії проти “неугодних”.
— У липні Комуністичній партії Китаю виповнилося сто років. Як вона за цей час змінилася?
Т. Жовтенко:
— Передовсім варто говорити про ідеологічну трансформацію КПК. Вона відбулася тоді, коли лідери партії визнали приватну власність та розвиток приватного бізнесу одним зі способів розвитку країни. Адже раніше це вважалося злочином проти держави та підставою для репресій. Разом з тим відбулося посилення ролі партії не тільки в політичному сегменті, а й у багатьох інших сферах життя країни. КПК керує не тільки усіма державними органами, включаючи силовий та правоохоронний блоки, але й самим суспільством.
А у зовнішній політиці Комуністична партія Китаю стала значно агресивнішою, ніж раніше.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про гучний скандал у “Голосі”
