Новообраний голова президентської партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко зробив несподівану заяву: ідеологія партії — лібертаріанська, однак вона буде доопрацьовуватися. “Це буде щось між ліберальними та соціалістичними поглядами”, — пояснив Корнієнко. Водночас політологи зазначають, що сьогодні в політичних настроях країни спостерігається тенденція до умовного поділу на консерваторів та лібералів. Про що така політична еволюція може свідчити й чим вона увінчається?
Докладніше про це говоримо з експертом-міжнародником Геннадієм Друзенком, політологом Олександром Радчуком та кандидатом історичних наук, доцентом Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАНУ Віталієм Перевезієм.
— Нині ми бачимо поділ українського політикуму на лібералів та консерваторів, — каже "Експресу" Геннадій Друзенко. — Якщо ці дві сили далі розвиватимуться, то з часом прийдуть до обговорення засад, які будуть для них спільними. Свого часу після громадянської війни порозумілися ірландці, у Південній Африці — світло- та темношкірі, ліві та праві — після війни в Італії. Сама наявність двох центрів суперечки — добре. Головне — домовитися про правила цієї суперечки, загальні засади, що об’єднують. Наприклад, це те, що Україна має бути незалежною державою, а не чиєюсь губернією.
— Такий поділ — це ознака політичної еволюції в країні?
— Так. Це еволюція. Через війну, втрату території ми стали консолідуватися навколо внутрішніх наративів, а не чужих, на кшталт “ми за дружбу зі Заходом чи з Росією”, котрі завжди роз’єднували Україну.
Відповідно, сьогодні ми виходимо на внутрішньоукраїнську дискусію про дві моделі, дві візії України, і це, звичайно, великий плюс.
— Кого можна вважати консерваторами, а кого — лібералами?
О. Радчук:
— Якщо проаналізувати програму “Слуги народу”, то у них радше ліберальна ідеологія з нотками соціального вкраплення. “ОПЗЖ” — суцільно соціалістична пострадянська ідеологія. “ЄС” ближча до консерватизму, “Голос” тяжіє до лібералізму. “Батьківщина” — “лівий” проект. Класичні консерватори — це “Свобода”.
В. Перевезій:
— “Європейська солідарність” одночасно сповідує ідеї і лібералізму, і консерватизму. Ліберали не ведуть ігри в релігію, вони твердо стоять на тому, що в цю сферу держава не повинна втручатися. А, як ми знаємо, політика “ЄС” й Петра Порошенка спрямована на релігійне відродження. А от у економічних питаннях “ЄС” дотримується елементів ліберальної політики.
“Голос” — це молоді ліберали. Загалом ліберали — це люди, що ставлять понад усе свободу. Наприклад, свободу підприємництва, релігії, особистого життя, необмежену свободу слова.
— Які спільні точки можуть об’єднати українських лібералів і консерваторів?
Г. Друзенко:
— Дуже оптимістичні останні дослідження соціологів, проведені напередодні Дня незалежності. На запитання “якби тепер відбувся референдум про незалежність України, як би ви проголосували?” — прихильники лібералів та консерваторів відповіли однаково: вони бачать Україну незалежною суверенною державою, котра має сама визначати свою долю. Це і є найглибша основа, бо жодна із сторін не розглядає Україну як додаток до Росії чи Європи. Такого рівня єдності немає щодо жодного іншого питання. Тому це твердження має стати фундаментом для переговорів лібералів та консерваторів.
— Чи є ризик, що ці дві політичні течії в Україні не зможуть повноцінно розвинутися?
— Цілком можливо. Консерватори кажуть, що Володимир Зеленський — зрадник, малорос. Ліберали заявляють, що націоналісти та консерватори — це ледь не фашисти. Та потрібно вміти чути одне одного. Усі зійшлися на тому, що Україна має бути незалежною. Тепер стоїть базове питання — якою має бути ця незалежність.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також: Заморожений Донбас. Сергій Рахманін з Голосу та Ірина Верещук зі Слуги народу – про вирішення конфлікту в ОРДЛО
