Голова фракції партії “Голос” Сергій Рахманін заявив, що одним із шляхів вирішення проблеми окупованого Донбасу може стати тимчасове “замороження конфлікту”. “Ми зараз не маємо можливості розв’язати це питання військовим шляхом, не маємо можливості розв’язати це питання дипломатичним шляхом, але ми можемо зупинитися. Для того щоб зібратися з думками. І головне: для того щоб повернути людей”, — заявив Сергій Рахманін.
До чого може призвести замороження конфлікту на Донбасі?
“Я вважаю замороження конфлікту на Донбасі повільною капітуляцією України, — каже Ірина Верещук, народна депутатка з фракції “Слуга народу”. — Так, ми можемо сказати, що зробимо це тимчасово. Але хто дасть гарантію, що ця тимчасовість не затягнеться на десятиліття? У такому разі можна забути про вступ України до НАТО. А от Росії така пропозиція дуже сподобається — Кремль здобуде можливість ще більше інтегрувати Донбас. Та й наші міжнародні партнери з ЄС зрадіють — їм замороження конфлікту також може бути вигідним”.
“На неокупованій території України 56% громадян виступають за повернення Донбасу до України на довоєнних умовах, без жодних особливих статусів, — каже Сергій Рахманін з “Голосу”. — Зате в ОРДЛО за це виступає лише 5% опитаних (згідно з даними спільного дослідження Українського інституту майбутнього). А президент Зеленський пропонує мирний план урегулювання ситуації, котрий не підтримують ні в суверенній Україні, ні на окупованій території. Чи є логіка в такому процесі, якщо більшість населення по обидва боки лінії розмежування цю ідею президента не підтримує? Тож залишається найбільш прийнятний, прагматичний варіант — замороження конфлікту”.
— На вашу думку, що він дасть Україні?
— Позбавить українську владу та державу необхідності виконувати умови, котрі є неприйнятними, а з юридичної точки зору — нікчемними. Маю на увазі Мінські домовленості.
Замороження конфлікту дозволить нам зафіксувати статус-кво. Ми не відмовляємося від окупованих територій та людей, які там живуть. Але ми констатуємо той факт, що вони для нас уже втрачені. А це дозволяє нам уникати хибних речей — зокрема, виборів на окупованому Донбасі, що є нонсенсом.
Замороження конфлікту дозволить нам зафіксувати статус-кво.
Ми прирівнюємо окуповані території Донбасу до окупованих територій Криму. Й наша логіка й політика стосовно цих територій має бути тотожною. Людей та території ми обіцяємо повернути тоді, коли з’явиться на це реальна можливість та необхідні умови. Що ми залишаємо за собою? Розв’язати це питання або військовим шляхом, або політико-дипломатичним. Для цього розробимо детальний план.
І. Верещук:
— Щоб виносити на широкий загал план замороження конфлікту на Донбасі, треба продумати цей варіант до найменших подробиць. Адже, наприклад, результати заморожених конфліктів, зокрема, у Молдові, Грузії, Нагірному Карабасі, ні до чого доброго не привели. Щодо повернення окупованих територій Грузії вже 11 років тривають перемовини, проведено 50 прямих контактів з Росією у Женеві, 20 — у Відні, але це не допомогло країні повернути бодай сантиметр своєї території.
Маю надію, що міжнародна спільнота й Україна, котрі активно просувають ідею зустрічі в Нормандському форматі, зуміють знайти моделі майбутнього ОРДЛО, котрі сьогодні не лежать на столі”.
— Сергію, можете навести позитивні приклади вирішення подібних конфліктів, як на Донбасі?
С. Рахманін:
— Візьмімо до уваги досвід Кореї, котра провела демаркаційну лінію по 38-й паралелі (демілітаризована зона розділяє Корейський півострів на дві частини — північну і південну. — Ред.). Це дозволило частині країни нарешті зосередитися на своїй економіці й здійснити економічний прорив. За короткий час Південна Корея стала настільки економічно привабливою, що сьогодні вона ставить уголос питання про неминуче об’єднання з Північною Кореєю.
Свого часу я вивчав соціологічні дані, як змінювалося ставлення мешканців східної комуністичної Німеччини до мешканців західної Німеччини. Що вищим був економічний рівень ФРН, то меншою ставала кількість людей у НДР, котрі не хотіли об’єднання Німеччини.
Україна сьогодні не має можливості зосередитися на економіці. Якщо ми заморозимо конфлікт і з’являться час та гроші на облаштування територій, котрі нині є прифронтовими, відбуватиметься економічне зростання в Україні. Це буде достатньо привабливим фактором для мешканців ОРДЛО повернутися в українську родину. А якщо ми нічого не робитимемо, то на окупованій території зростатимуть проросійські настрої.
— А як же люди, котрі залишаються на окупованій території?
— Держава повинна їх прийняти й забезпечити всім необхідним. Ідеться про всіх внутрішньопереміщених осіб. Ми не відмовляємося від людей з ОРДЛО. Ми готові чекати, щоб їх повернути. Пам’ятаєте, скільки чекала західна Німеччина, щоб об’єднатися зі східною? Але вона ніколи не відмовлялася від цих територій і не намагалася їх відстояти військовим шляхом. Південна Корея теж чекає об’єднання з Північною, але не роблячи різких рухів, що можуть призвести до жертв. Замороження конфлікту не означає капітуляцію! Бо жодного кроку назад ми не робимо. Але це дає шанс на припинення обстрілів. Україна матиме час накопичити сили.
— Як до такої ініціативи ставиться український політикум?
І. Верещук:
— На фракції це питання не обговорюється. Ми бачимо вирішення питання Донбасу комплексно. На сьогодні є багато невідомих у формулі Штайнмаєра. Адже вирішити питання Донбасу, а не вирішити питання Криму, коли джерело проблеми одне — Росія, неправильно, це буде зрада національних інтересів. Ми говоримо про повне відновлення суверенітету України в кордонах 1991 року. А отже, розуміємо, що ситуація — надскладна. Нині ми маємо надію на переговори в Нормандському форматі. Якщо зрушень не буде, то розглядатимемо інші варіанти — зокрема, звернення до ООН, як ми це робили в 2014 році, щодо мертвості та недієвості існуючих платформ, й думатимемо про новий перемовний майданчик, на якому говорили б не лише про Донбас, але й Крим.
Вирішити питання Донбасу, а не вирішити питання Криму, коли джерело проблеми одне — Росія, неправильно.
С. Рахманін:
— “Опозиційна платформа — “За життя” звинуватила нас у сепаратизмі та зрадництві. Якщо ця політична сила називає мене сепаратистом, то наша ініціатива — правильна. Щодо інших фракцій, то у них ставлення різне й неоднозначне. Але ця пропозиція потребує часу й обговорення. Є різні точки зору.
Ми лише озвучили свою пропозицію, але треба виписати докладний план. Його реалізація не буде можливою, якщо не отримає підтримки значної частини політикуму. Кожен може внести свої пропозиції та корективи.
Я покладаю певні надії на тимчасову спеціальну комісію з деокупації, до котрої входять представники всіх політичних сил. Якщо знайдемо на комісії спільні точки дотику — буде легше рухатися далі. А зменшення активної фази бойових дій є лише першим кроком до замороження конфлікту.
Читайте також текст про ситуацію в Болівії. Після тривалих протестів, що охопили цю країну, одіозний президент утік, а вся владна верхівка пішла у відставку.
