Понад місяць ЄС не міг затвердити шостий пакет санкцій щодо росії — через примхи Угорщини. Після того як було задоволено вимогу офіційного Будапешту щодо непоширення ембарго на російську нафту, що постачається трубопроводами, Угорщина висунула нову — не вносити в санкційний список патріарха РПЦ Кирила. Урешті позиція угорців обурила країни ЄС.
“Угорщина повинна бути повністю позбавлена права голосу в Європейському Союзі при прийнятті рішень, оскільки ця країна остаточно загралася і зловживає принципом одноголосності членів ЄС, що особливо було помітно у процесі прийняття шостого пакета санкцій проти росії”, — заявила заступниця голови Європейського парламенту Катаріна Барлі. А міністерка закордонних справ Німеччини Анналена Бербок висловилася за реформу Євросоюзу, зокрема відмову від принципу одностайності ухвалення рішень у зовнішній політиці, перед розширенням блоку. Наскільки реально провести такі зміни, щоб уникнути в майбутньому шантажу європейської спільноти окремими країнами?
— Суперечки про санкції щодо російської нафти стали серйозним випробуванням для ЄС, що прагне зберегти єдність та водночас рішуче відповідати на агресію проти України, — каже Олександр Калініченко, юрист-міжнародник, керівник проекту “Нотатки атлантиста”. — Заяви Угорщини про те, що вона не проживе без постачання російської нафти, були сильним викривленням реальності.
— А чи можна покарати Угорщину за те, що встромляє палиці в колеса Європі?
— Зробити це нелегко, — вважає Вадим Трюхан, дипломат, голова ГО “Європейський рух України”. — Адже формально Угорщина жодної норми ЄС не порушила, жодних статутних документів. Шантажем Будапешт егоїстично прагне здобути політичні дивіденди, підігруючи росії. Тому не вірю, що може дійти до позбавлення Угорщини права голосу в ЄС.
О. Калініченко:
— З набуттям чинності Лісабонського договору, що визначає базис функціонування ЄС з 1 грудня 2009 року, голосування кваліфікованою більшістю стало більш поширеним, ніж одностайне. Проте Лісабонський договір визначає, що рішення з питань спільної зовнішньої політики і оборони потребують лише одностайного схвалення всіма 27 державами — членами ЄС.
Втім стаття 7 Договору про Європейський Союз дійсно передбачає застосування до країни-члена санкцій, включаючи позбавлення права голосу у Раді ЄС, за “порушення основоположних для Спільноти демократичних цінностей”.
— Наскільки поширена практика такого покарання?
О. Калініченко:
— Вона не є поширеною. Адже ця норма має радше мотиваційний, а не каральний характер. На початку 2000 року Австрія сформувала уряд, до складу якого входила правопопулістська Партія свободи. На той момент обговорювалося застосування статті 7 Договору, але воно було визнане надмірним. Загалом за останню чверть століття питання про можливу активацію статті 7 порушувалося в ЄС кілька разів. Подіями, через які його обговорювали, крім уже згаданої ситуації з Австрією, стали вигнання французьким урядом тисяч ромів у 2009 році, політична боротьба в Румунії між Траяном Бесеску і Віктором Понтою в 2012 році. Проте до застосування обмежень прав країн-членів не доходило.
— Чи загалом реально реформувати ухвалення рішень у ЄС?
В. Трюхан:
— Зробити це непросто. Адже для ухвалення ключових рішень у ЄС теж потрібен консенсус. Звісно, будуть спроби окремих членів домогтися внесення змін до установчих договорів Євросоюзу. Але це забере декілька років.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, коли у путіна закінчаться гроші на війну
