Без його пісень нині важко уявити ефіри українських радіостанцій. Популярний співак, схоже, знає рецепт, як приготувати справжній хіт: інгредієнти, пропорції, спеції й т. п. Тому не розчаровує своїх фанів. Принаймні наразі...
— Нещодавно з’явилась твоя дуетна пісня з Тіною Кароль — “Ангели все знають”, що ввійшла до її альбому “Молода кров”. Чи були якісь перестороги щодо співпраці з цією співачкою? Кажуть, у неї непростий характер...
— Мені все сподобалося у співпраці з Тіною. Вона була відкрита до того, аби я щось змінював у пісні чи вносив свої пропозиції. Проте пісня настільки була цілісна для мене, що просто хотілось виконати її у своїй манері. Тим більше, що саундпродюсером треку був Євген Філатов (The Maneken). А він один із найкращих
профі у сучасній музиці. До цього дуету ми з Тіною не були знайомі особисто. Та й через щільний графік в обох улітку записували пісню порізно, але вже в день виходу альбому побачились і познайомились. Мені вона імпонує — чарівна, з особливою енергетикою. А щодо характеру, то навпаки — дуже люблю дівчат із перчинкою, які, можливо, видаються складними для всіх. Мені ж вони якраз близькі за вайбом.
— Влітку тобі стукнуло 29 років. Ти не ставив перед собою завдання, що от до тридцятки треба встигнути зробити перше, друге, третє і т. д.?
— Багато чого зі свого віртуального списку я вже встиг. Але дещо все ж відсунув і дав йому час, наприклад, до тридцяти трьох років (теж хороша цифра). Усе — в зв’язку з карантином.
— А візит до РАЦСу в найближчий рік не плануєш? Чи ти прихильник вільних стосунків? Зрештою, хто нині поруч з тобою?
— Я щасливий, натхненний, поруч зі мною є кохана людина. Правда, сьогодні ми з нею живемо, по суті, на три міста. У Львові зазвичай бачимось. Номінально я переїхав до Києва, але маю дуже багато концертів і роз’їздів, у неї ж своя робота в іншому місті. На жаль, не так часто можемо проводити час разом.
— Життя у великих містах — уже не кажучи про столицю — неможливо уявити без стресів (більших чи менших). Ти навчився давати з ними раду?
— У мене є хороша риса: я стараюсь не брати все близько до серця і цінувати поточний момент. Робити те, що можу, й приймати те, на що вплинути не вдається.
— Знаю, що ти захоплюєшся скелелазінням. Як часто нині займаєшся на скеледромі та чи не було травм? I чи не вдавалось вирватися десь у Карпати й відірватися?
— Літо було настільки насиченим у музичній та концертній діяльності, що вдалося відпочивати хіба в поєднанні з роботою. Три дні в Туреччині та один день — в Україні, на Буковелі. Дуже хочу повноцінно поїхати в гори, але не на лижі. Я люблю гірські річки й релакс серед природи. А на скеледромі з весни ще не був. Тепер от повернувся на плавання.
— Це у зв’язку з перенесеною навесні операцією?
— Так. На одній із популярних телепрограм мене просто зі зйомок забрали до лікарні. Я весь день думав, що прихопив шлунок, але вже на третьому конкурсі відчув, що навіть не можу стояти. Лікар, який був на майданчику, оглянув мене й висловив підозру, що це апендицит. Програму я так і не зміг дозняти, а вже вночі мене прооперували. Через ту операцію я на три місяці випав із будь-яких тренувань, а тепер через концертний графік немає часу повертатися.
На одній із популярних телепрограм мене просто зі зйомок забрали до лікарні.
— Цікаво, чи має Ivan NAVI якісь фобії? Може, боїшся павуків чи закритого простору...
— Я боюсь висоти, але от на зйомках кліпу “Коли нема тебе” мені навіть вдалося підняти літак. Звичайно, з інструктором. Для мене це був ще той виклик. Взагалі — дуже люблю долати будь-які свої страхи, дивитись їм у вічі.
— Не можна не помітити, що на деяких київських “ефемках” змінилась репертуарна політика, й ефір — іноді до 90% — заполонили московські виконавці. Як ти ставишся до такої ситуації?
— Я сумніваюсь, що до 90%, адже, наскільки знаю, квоти в Україні все ж працюють. 35% в ефірах має звучати саме українська музика. Слухаю радіо за кермом і зазвичай натрапляю або на пісні наших виконавців, або на західних. В Україні сьогодні з’явилось дуже багато молодих артистів і часом навіть шазамлю треки, бо мені дуже цікаво, хто співає. Я за те, щоб в ефірах було якомога більше нашої музики, особливо — україномовної. Зі свого боку стараюсь робити все для того. До речі, як виявилось, у 2020-му саме моїх пісень на вітчизняних радіостанціях було найбільше — приблизно 850 тисяч ефірів за рік. А трек “Коли нема тебе” взагалі звучав серед українських і закордонних речей найчастіше.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Іваном Поповичем