Він увірвався в український шоу-бізнес із піснею “Такі молоді”, здобувши любов чималої армії фанів. Що й не дивно: 27-річний Ivan NAVI — молодий, симпатичний і... неодружений. А головне — талановитий.
— Що робить на карантині Ivan NAVI? Ось на що завжди не вистачало часу, а тепер його повно й можна нарешті взятись...
— Нарешті я можу нормально виспатись. (Усміхається). Знайшов час і місце для того, щоб нарешті створити свою домашню студію, на якій уже зробив певні музичні заготовки. Тішусь також, що маю змогу побути з рідними й приділити їм трішки більше часу...
До речі, як тільки розпочинався карантин, я встиг записати на студії дві пісні. Уже не можу дочекатись, щоб випустити їх і показати своїм шанувальникам. Але, мабуть, це буде після карантину. Натомість ми безконтактно відзняли дроном нове mood video на одну з найпопулярніших моїх пісень “Тимчасовий релакс”.
— Твій найвідоміший хіт — “Такі молоді” — зібрав на YouTube понад 3,5 млн переглядів. Для тебе це — “лише” чи “аж”?
— Це тільки початок. (Усміхається). Але насправді цифри — не головне. Мені більше подобаються емоції моїх шанувальників на концертах, їх драйв, ось від чого я справді черпаю натхнення... До слова, ця пісня далась нам непросто. Ми переробляли її приблизно десять разів. (Усміхається). А знайшли “Такі молоді” випадково. Її виконувала одна група, яка на той момент уже розпалась. Сподобались слова і музика, а от над аранжуванням ми шаманили довго. Мені постійно щось не підходило. (Усміхається). Коли я записую пісню, то дуже скрупульозно ставлюсь до процесу, тому це зайняло багато часу.
Ця пісня далась нам непросто. Ми переробляли її приблизно десять разів.
— Тобі доводилось виступати і в клубах, і на стадіонах. За енергією та відчуттями перше й друге дуже відрізняється?
— Дуже. Коли ти виступаєш на стадіоні, емоції не те, що переповнюють, мене в ці моменти накриває з головою! Це важко передати словами. Клуби — трішки інший формат, він теж по-своєму особливий, більш затишний і такий домашній, я б сказав. (Усміхається).
— Як відомо, ти колись серйозно займався боксом. Поза рингом доводилось використовувати здобуті навички? В різних ситуаціях, коли слова до когось не доходили...
— Були випадки, коли важко було людині пояснити словами. (Усміхається). Але я прихильник спілкування, кулаки стараюсь не використовувати. Вважаю це хорошим скілом для самозахисту, але точно не для з’ясування стосунків. (Сміється).
До речі, навіть нині стараюсь кожного дня робити мінімальні вправи для підтримання форми. Це — прес, присідання і віджимання. До карантину не встиг купити гантелі, тому виходжу з того, що є.
— Найнесподіваніше місце, де тебе впізнавали?
— Це було метро. Дівчинка соромилась підійти до мене, тому написала на телефоні “Такі молоді?” Коли кивнув головою, що це дійсно я, вона дуже зраділа й попросила зробити фото.
— Чи багато на твоєму рахунку розбитих сердець?
— Було декілька. Я за натурою добрий, тому мені завжди важко давались розлучення з дівчатами. Не люблю дивитись, коли вони плачуть, тому часто затягую з прийняттям рішення, що все, баста.
— В одному з інтерв’ю ти сказав: “Я люблю дівчат із перчинкою. Може, навіть стерв”. Це жарт чи справді?
— Справді. (Усміхається). Мені здається, що коли дівчина має більш стервозний характер, з нею ніколи не буде сумно. Завжди це подобалось у дівчатах.
— Тебе часто запитують про бейсболки, що стали неодмінним атрибутом твого гардероба. Колись ти казав, що маєш їх двадцять. Нині уже більше чи цифра не змінилась?
— На дві бейсболки стало більше. Хоча, зізнаюсь, останнім часом усе рідше їх одягаю. (Усміхається). Мені стало комфортніше без них... А взагалі, я страшний шопоголік, і при кожній можливості щось собі купую. Переважно — класні речі з масмаркету. Часто стилісти щось цікаве підберуть для відеокліпів та фотосесій — то переважно всі речі викуповую. До речі, коли ми були в Ніцці, я знайшов там тааакі круті кросівки “Армані” за 300 доларів і потім із задоволенням їх взував ще довго.
— На твою думку, як зберігати в нинішній ситуації оптимізм?
— Вірити у краще майбутнє, навчитись цінувати кожен момент, бо, як показала ситуація, для щастя потрібно дуже мало.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Арсеном Мірзояном.
