“За останні п’ятнадцять-двадцять років траплялися різні кризи. Проте ми їх пережили. Мусимо пережити й нинішню ситуацію. Не маємо права опускати руки”, — каже “Експресу” одна з найвідоміших українських дизайнерок.
— Пані Роксолано, на вашу думку, скільки часу знадобиться українській моді, щоб оговтатись після карантину?
— Думаю, це буде тісно пов’язано з тим, як швидко оговтається країна загалом. Звичайно, тут хочеться залишатись оптимісткою, а не песимісткою. Розумію, що все вже не буде так, як раніше, але... Життя триває! Погодьтесь, у нинішній ситуації нам дуже бракує позитивних емоцій, а одяг, власне, їх дарує. Іноді шопінг може навіть витягнути з депресивного стану. Тому переконана, що жінки й далі себе балуватимуть. Безумовно, це буде не так багато і не так часто, як колись, але все одно старатимуться купити ту чи іншу річ. Яскраву, легку, позитивну. Одягнути її та покращити настрій собі й оточуючим.
— До речі, що нині в тренді? Окрім масок і рукавичок, звичайно...
— Вони справді стали обов’язковим атрибутом нашого образу. Ми вже з тим зжилися та змирилися. Але, все ж, на календарі — літо й хочеться щось новеньке у гардероб. Навіть якщо ви не слідкуєте нині за модними тенденціями... Правда, тут усе дуже індивідуально. Адже ми всі — різні. Комусь пасують яскраві кольори — і вони нині в тренді. Комусь краще вибрати пастельні — й вони також актуальні. Тому говорити, що в цьому сезоні модний такий-то силует і така-то довжина, я не беруся. Насправді в тренді й те, і се, і максі, й міні. Питання лише в тому, чи личитиме це вам. Одна справа, коли річ одягне 18-річна дівчина, а інша — жінка, якій “далеко за”. Останні також хочуть бути модними та стильними. Проте тут слід вибрати свій стиль, свій колір, свій силует і загалом — певний образ... Не варто сліпо копіювати те, що ви побачили у глянцевому журналі чи десь в інтернеті.
— Вашій доньці — Меланії — неабияк пощастило: у неї, мабуть, немає проблем, що одягнути... Скажіть, ви її балуєте?
— Ні. Абсолютно. Звичайно, одягу в нас багато. Але для мене важливо не те, щоб вона відчиняла шафу, і там усе було заповнено. Головне в іншому — виховати в дитини відчуття смаку та стилю. Як і те, що треба розрізняти шкільний одяг та святковий... Донечці лише дев’ять років, але вона вже сама підбирає вбрання, що мені дуже імпонує. А ще — зі старих речей, моїх і татових, щось там викроює, вирізає, стягує шнурочками. Одне слово, має потяг до моделювання. (Усміхається). Я розумію, що росте мамина допомога.
Донечці лише дев’ять років, але вона вже сама підбирає вбрання, що мені дуже імпонує.
— Ваш нинішній шлюб — другий. Які помилки ви врахували, маючи за плечима перший — невдалий — досвід?
— Знаєте, дуже важко щось там враховувати. Коли ти зустрічаєш людину, з якою вирішуєш створити нову сім’ю та народити дітей, то не думаєш про якісь помилки, котрі можеш повторити чи не повторити. Адже тобою керує не розрахунок, а почуття... Перший шлюб — це була така емоційна, не знаю, захопленість. Мені тоді було вісімнадцять років і над багатьма речами я не замислювалась. Інша річ, коли тобі тридцять років і ти вже свідома. Тому це зовсім різні шлюби, скажемо так... Мій нинішній чоловік — спокійний, врівноважений, зайнятий улюбленою професією, а ще — чудовий батько.
— Цікаво, ви любите готувати?
— Дуже! Маю, звичайно, не так багато часу, але, якщо готую, то з великим задоволенням. Скажімо, на родинні свята чи на релігійні. Люблю запрошувати гостей та почастувати їх чимось смачненьким. До речі, для мене дуже важливо, щоб страва мала гарний вигляд у кольорі. (Усміхається). А взагалі у повсякденному житті стараюся — особливо останнім часом — дотримуватися здорового харчування. Щоб не було нічого пересмаженого, зайвих вуглеводів, жирів і т. п. Ні, після шостої вечора я їм, але легкі страви... Хочу сказати, що почуваюсь дуже добре та енергійно. І дочці також прищеплюю такий підхід.
— Пані Роксолано, один із ваших колег якось сказав: “Успіх — це 99% роботи і 1% таланту”. Ви погоджуєтесь?
— Може, не в такій пропорції, але загалом — так. Я теж часто про це говорю, коли зустрічаюсь зі студентами чи молодими дизайнерами. Звичайно, у людей нашої професії талант повинен бути, але все решта — це величезна праця, зокрема над собою. Працювати слід постійно і не зважаючи ні на що. Ні на які катаклізми чи пандемії. За останні п’ятнадцять-двадцять років ставалися різні кризи. Проте ми їх пережили. Мусимо пережити й нинішню ситуацію. Не маємо права опускати руки!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з автором бестселерів Доржем Бату
