Василь Шкляр: “У кожному з нас оселився неспокій, гостріший за повітряну тривогу”

Уславлений письменник розповідає про “лісових чортів”, дружбу з Марією Матіос і шкідливі звички.

Фото facebook.com
Фото facebook.com

Він давно входить у п’ятірку найпопулярніших українських письменників. Має велику й віддану читацьку аудиторію, яку час до часу тішить захопливими історичними романами. Мені вдалося вивідати, про що буде його новий бестселер... 

— Василю Миколайовичу, кажуть, ви пишете тепер новий роман? Уже й назву придумали — “Лісова пісня”...

— Можна сказати, що вже написав. Нова книжка, щоправда, називатиметься “Рік шершня”, а “Лісова пісня” перейшла у підзаголовок. Штука в тому, що герої роману, сучасні партизани, взяли собі позивні з Лесиної драми-феєрії. Командир у них Лев, його заступник — Лукаш, а оскільки жінок у загоні немає, то один симпатичний хлопець у них зветься Мавкун.

Це дивовижні люди, які з певних причин не потрапили до ЗСУ — через вік, інвалідність абощо. Переважно лісники, мисливці, тобто чоловіки, які вміють поводитися зі зброєю. Усім, звісно, не вистачило імен із “Лісової пісні”, тому тут є і Чугайстер (мій головний герой), і Басаврюк, і ще не менш колоритні прі­звиська. Партизани цього загону називають себе “лісовими чортами”. Пам’ятаєте повстанську пісню? “Гей-гу, гей-га, таке-то в нас життя”?

Власне з Чугайстра все й почалося. Він десь роздобув мій телефон і подзвонив сам — сказав, що хоче довірити мені, й тільки мені, одну таємницю, про яку не знає ніхто, крім нього. Справа нагальна, запевнив він, адже ніхто не знає, що з нами буде завтра. Тож я мерщій виїхав на Сумщину. Результат перевершив усі мої сподівання. Таємниця сягала своїм корінням у повстанську боротьбу в 20-х роках минулого сторіччя. Тодішні події тісно переплелися з нинішніми. Справжня тобі реінкарнація героїв.

— Вашу рідну Черкащину ворог регулярно атакує. Ось і зараз на карті повітряних тривог вона зафарбована в червоне... Яких змін у зв’язку з цим зазнала ваша “творча лабораторія”?

— У кожному з нас оселився неспокій, гостріший за повітряну тривогу. Це, звісно, впливає на настрій, загалом на темпоритм життя. Постійно ношу при собі флешку з написаним, розкидаю у різні кошики, щоб у разі чого... не згоріло. Раніше, завершивши рукопис, я ще довго тримав його при собі, щоб відлежався, щоб ще не раз пройтися по ньому свіжим оком. Тепер став поспішнішим. Бо й видавництво моє у Харкові під постійними обстрілами, і друкарня, і, зрештою, всі ми під прицілом ворога. Але гріх нарікати...

У мене є така рятівна риса: коли я поринаю у роботу, то цілком абстрагуюся від зов­нішнього світу й занурююсь у той час, про який пишу. Іноді в цю тишу вривається могутній гул літаків, які пролітають низько над нами, але мене це тільки збадьорює. Бо знаю, що ті літаки наші! Знаю, куди вони летять, і мені хочеться обійняти кожного пілота. Клубок підкочується до горла: мабуть, став сентиментальнішим.

— Кого з письменників/письменниць можете на­звати не просто колегами, з якими час до часу перетинаєтесь на літфестивалях, а друзями? З усіма наслідками, що випливають звідси...

— Дорожу щирою дружбою з Марією Матіос. Ми часто спілкуємося. Люблю її прозу — живу, запашну, органічну. З колоритними характерами, власним впізнаваним стилем, зримою мовою. З її “Букової землі” я більше дізнався про Буковину, ніж з усіх історичних підручників. Марія теж не належить до грантоїдів, тому не пов’язана кайданами лібералістичних обмежень. Вона — вільна пташка у вільному небі. Пише, як дихає. І мова у неї вільна, природна, досконала інтонаційно.

Бо тепер же як? Багато книжок мовби написані штучним інтелектом. Та його й справді вже використовують. Дехто з авторів навіть виправдовує цю методу, мовляв, ШІ — такий же помічник, як інтернет-редактор. Гай-гай, пальчики цього помічника знати відразу. Так само я впізнаю тексти, перекладені з російської. Є й такі письменники: думав і писав по-московському, а потім швиденько перевдягнувся. Масовий читач цього не помічає, як і теперішні критики. Так воно й крутиться далі.

— У вас нещодавно був день народження. Скажіть, яких шкідливих звичок вам вдалося позбутися до 74 років, а які досі не відпускають, мов реп’ях, що причепився до штанини?

— Я живу в злагоді зі своїми шкідливими звичками і ніколи не намагався їх позбутися. Їх не так уже й багато. Ідеальні дистильовані люди в мене викликають підозру. Колись я закурив навіть у реанімації. Зайшов лікар, вражено подився на мене і сказав: “Значить, будеш жити”.

— Не можу не спитати наприкінці про риболовлю. Закинули вудочки до кращих часів чи все-таки іноді витягаєте їх на світ Божий?

— Річечка омиває межу мого подвір’я, тому, певна річ, іноді я закидаю вудку. Щоправда, тільки увечері, після робочого дня за комп’ютером. Однак більше дивлюся не на поплавець, а в небо. Чекаю, коли пролітатимуть наші літаки в той бік, де тримають кордон мої “лісові чорти”...

Автор: Богдан Бондаренко
Подробиці
Фото: Defense Express

Деяких українських полонених примушують до служби в армії рф за допомогою силового впливу або ж погрожуючи їхнім родичам.

30.07
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

На Покровському напрямку ситуація критична: місто може бути оточене через тиждень-два.

30.07
Подробиці
Фото: ГУР

Логістичні маршрути, якими Росія перекидає сили і техніку, перебувають під вогневим контролем ЗСУ.

30.07
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Якщо через тиждень Кремль не зробить крок у бік миру, наслідки будуть від мит до іранського сценарію.

30.07
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Якщо в присутності Трампа і Ердогана диктатор почне виляти хвостом, тоді розмова буде зовсім іншою.

30.07
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Епіцентр поштовхів був лише за 100 кілометрів від закритої бухти ВМФ РФ.

30.07
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Лондонський суд задовольнив позов банку у повному обсязі та визнав дії олігархів незаконними.

30.07
Подробиці
Фото: dbr.gov.ua

ДБР розслідує інцидент та можливе перевищення повноважень.

30.07
Подробиці
Фото: pexels.com

За попередніми даними, пістолет хлопчик взяв у брата. Зброя зберігалася у сейфі за місцем проживання.

30.07
Cпорт
Фото freepik.com

Міжнародна рада футбольних асоціацій планує запровадити три нововведення вже до чемпіонату світу - 2026 у США, Канаді та Мексиці.

30.07
Подробиці
Фото: t.me/ermaka2022

З тимчасово окупованих територій та з території Росії вдалось повернути українських дітей.

30.07
Подробиці
Фото: depositphotos.com

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, що передбачає заборону виробництва, імпорту та продажу електронних сигарет. Наразі документ опрацьовується у Комітеті.

30.07
Судові історії
Фото freepik.com

Зловмисник переконував жінку, що її коханий живий. Навіть коли дослідження ДНК підтвердило смерть, казав, що не треба в це вірити.

30.07
Подробиці
Скриншот з відео

Практично мільйон людей евакуйовано в Японії через загрозу цунамі. Хвилі винесли на берег кількох китів.

30.07
Подробиці
Фото: t.me/ssternenko

Учора, 29 липня, ворог завдав ракетного удару по території одного з навчальних підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України.

30.07
Подробиці
Фото: stock.adobe.com

Президент США Дональд Трамп сказав, що громадянам України, які втекли від війни та шукали притулку в Сполучених Штатах, буде дозволено залишатися в країні до завершення конфлікту.

30.07
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Трамп скорочує дедлайн з 50 до 10 днів через відсутність сигналів від Путіна про готовність до переговорів.

29.07
Подробиці
Фото: фейсбук

Він служив у складі інженерно-саперного батальйону.

29.07
Cтиль життя
Відеоспостереження для бізнесу

Чому відеоспостереження важливе для бізнесу ➔ Переваги від впровадження систем відеоспостереження для бізнесу ➔ Що врахувати при виборі системи

29.07
Подробиці
Фото: телеграм

Напівзруйнований Вовчанськ окупанти оточують зі заходу і сходу.

29.07
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

Кожен крок ГУР наближає звільнення півострова.

29.07
Подробиці
Фото з відкритих джерел

39-річний співробітник Центрального бюро розслідувань поліції відповідатиме за погрози на адресу українського таксиста. Цей інцидент стався на вихідних у Радомі.

29.07
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Реперка Азілія Бенкс зі США перепостила у своїх соцмережах світлини українського військового Олександра Кірієнка, який провів у російському полоні майже 3 роки, і за цей час втратив 40 кілограмів.

29.07
показати більше