Їхні хіти — веселі, драйвові й позитивні. Чим не ліки від поганого настрою у нинішній час? Послухаєш “Оленів”, “Білі троянди” чи “Гуляй, народ!” — і забуваєш про будь-які проблеми...
— Вікторе, за час перманентних карантинів у вас з’явились нові пісні чи ситуація не дуже надихала?
— Так, з’явилися, але... Люди нашої професії (як і загалом індустрія шоу-бізнесу) живуть під впливом емоцій. Ти щось створюєш, випускаєш у маси й потім, на концертах, отримуєш зворотну реакцію та обмінюєшся енергією з глядачами. Так було протягом п’ятнадцяти років, проте під час пандемії все змінилося... Тож у творчому плані останній рік був не надто активний.
— А як ви використовували той вільний час, що несподівано з’явився?
— Займався різними домашніми справами, до яких раніше не доходили руки... А ще — став співвласником ІТ-компанії й пішов навчатися у школу авіації. Дружина подалася вчитися на магістра психології, а я — здобувати ліцензію пілота. Ось така була в мене мрія, і я вирішив її нарешті здійснити.
— I як вам навчання: важко чи не дуже?
— Кажуть, що вчитися ніколи не пізно, але як людина, що має дві вищі освіти, хочу сказати, що в моєму віці це вже трошки важко. (Усміхається). Ще й тому, що здобувати звання доводилось у режимі онлайн... Але, тим не менше, я впорався й успішно склав іспити. А тепер уже почав літати.
Не все вдається так, як би хотілося, з першого разу. Багато в чому треба розібратися, багато до чого треба звикнути, багато що опанувати. Але це — цікава річ... Протягом двох років потрібно налітати обов’язковий перелік усіх регламентних процедур. Після того складаєш іспит і отримуєш ліцензію пілота малої авіації.
— Ви згадали про дружину, яка вчиться на психологиню. Для стосунків у шлюбі це добре, коли твоя половинка знається на таких речах, чи навпаки?
— До речі, сьогодні ми з дружиною це все обговорювали за сніданком. (Усміхається). Звернули увагу на те, що з нашого оточення чимало людей, переважно жінки, пішли здобувати фах психолога чи гештальт-терапевта. Це, мабуть, наслідок пандемії, яка загнала нас усіх у чотири стіни, й стосунки “чоловік-дружина” чи “батьки-діти” загострились. Ніщо ж так не псує клімат у сім’ї, як побутові питання...
У нас також не все ідеально. Та й не може бути, як цього не прагни. Як у кожній сім’ї, виникають якісь “робочі дискусії”, але... Ми старає мося уникати сварок, адже цей емоційний момент насправді нічого не вирішує. Опісля все одно треба буде сісти й тверезо розібратися у тому, що сталося, та знайти вирішення проблеми. То чому одразу не перейти до останнього? Не псуючи одне одному нерви.
Ми старає мося уникати сварок, адже цей емоційний момент насправді нічого не вирішує.
— Цікаво, ви любите час від часу експериментувати на кухні?
— Я дуже люблю готувати й маю багато авторських рецептів. Навіть вів на одному з телеканалів кулінарне шоу... Тепер хочу знімати свій блог і викладати на ютубі. Ідея полягає у тому, щоб розповідати іноземцям про українську кухню. Адже вони про неї нічого не знають, тому в деяких країнах борщ вважають російською стравою... Незабаром візьмемося за реалізацію цього проекту. Хоча сьогодні не особливо вдається щось планувати, бо плануєш одне, а все відбувається так, як відбувається. (Усміхається).
— I все ж запитаю про плани: влітку кудись хочете поїхати на відпочинок?
— Цього року ми вже були в Єгипті, а до того — в Туреччині. Зазвичай же влітку основний відпочинок у нас — у Болгарії. Хотілось би поїхати в інші країни також (не тільки в Європі, але й до США, куди маємо відкриті візи), проте через відомі обставини нині це неможливо. Тому наразі головне питання — щоб пандемія остаточно спала, а там, дасть Бог, будуть мир, здоров’я, бажання — отоді й подорожуватимемо.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про Сенсотеку — простір для людей з інвалідністю, котрі шукають підтримки та спілкування
