25-річний Григорій Бакланов зіграв у понад 30 проектах. Та запам’ятався глядачам за фільмом “Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке” та серіалом “Спіймати Кайдаша”. Останній взагалі став справжньою подією на українських екранах...
— Григорію, наскільки очікуваним для вас був успіх серіалу “Спіймати Кайдаша”? Все-таки бюджет порівняно невеликий...
— Те, що це непересічний матеріал, я зрозумів, ще коли отримав текст двох сцен для проб. І коли ми знімали, то знали, що це не буде звичайний серіал. Втім, на такий успіх не розраховували. Та, коли вийшов перший тизер і я побачив змонтовані сцени в супроводі “ДахиБрахи”, зрозумів, що це кіно подивиться величезна кількість людей.
— Чи багато доводилось імпровізувати? I чи режисер та сценаристка заохочували акторів до цього?
— Ще на підготовчому етапі Наталка Ворожбит попросила нас пропонувати свої ідеї, не боятися змінювати текст і робити його живим. На майданчику режисер Олександр Тіменко майже в кожній сцені теж по-своєму імпровізував: додавав якісь деталі, які потім при перегляді давали величезний об’єм. Як наслідок — купа цікавих імпровізаційних моментів, які народжувалися прямо у кадрі...
До речі, за три місяці зйомок уся команда перетворилась на справжню сім’ю. Ми й досі спілкуємось — у нас зберігся робочий чат, який тепер перетворився на родинний. А в прем’єрний день ми зібрались усі разом (нас було, здається, понад 50 людей), щоб подивитись перші серії... Я ніколи не чув про такий контакт у знімальних групах, і це для мене дуже цінно.
За три місяці зйомок уся команда перетворилась на справжню сім’ю.
— А що вам приємно згадати зі зйомок фільму “Пекельна Хоругва”? Ця картина, де ви зіграли козака Семена, мала дуже хороші збори в кінотеатрах...
— Це справді так, попри те, що сеанси були зовсім не зручні: казку, яка розрахована на дітей та родинний перегляд, ставили на 22 — 23 години вечора або на ранок, коли всі на роботі. Я був вражений, коли дізнався, що люди все одно йшли, хоча потім доводилось повертатися додому о другій годині ночі. А в тих містах та селах, де сеансів не було, збирались громади з вимогами влаштувати покази, або навіть їхали в інші міста на перегляд!
Я із задоволенням згадую період, коли ми знімали цей фільм. У нас так само була крута команда професіоналів (з деякими ми потім працювали у “Спіймати Кайдаша”). Залюбки попрацював би ще разом із ними й зіграв героя історій Сашка Лірника. До речі, сам він нещодавно повідомив у своєму фейсбуці, що “Пекельна Хоругва” стала лідером за переглядами в інтернеті під час карантину.
— Вас, мабуть, часто впізнають у несподіваних місцях? Не знаю, на вулиці чи в магазині...
— Іноді буває, але зараз — ні. Я ж ходжу в масці. (Усміхається).
— Цікаво, що ви встигли за час карантину?
— Побути вдома. (Усміхається). Зазвичай під час роботи встигаєш лише поснідати, а ввечері повертаєшся та одразу падаєш у ліжко, в результаті — на спілкування з коханою людиною не вистачає часу. А тепер ми цілодобово разом і дуже цьому радіємо. Я вважаю, що нинішній період узагалі корисний для кожної пари — це можливість попрацювати над своїми стосунками і зміцнити їх.
— Знаю, що ваша обраниця — актриса Анастасія Цимбалару. Коли обидвоє у парі зайняті однією професією, це полегшує співіснування чи навпаки?
— Значно полегшує. Це передусім позбавляє тебе від з’ясувань багатьох аспектів професії. Наприклад, ми знаємо, що зміна в кіно може початися о четвертій ранку й закінчитися вночі, тому не зустрічаємо одне одного вдома зі словами: “Чого це тебе затримали на роботі?” Ми абсолютно спокійно сприймаємо сцени в ліжку. Дивимося наші роботи разом і потім обговорюємо вдалі та невдалі епізоди... А ще — допомагаємо записувати домашні проби, готуємось разом до ролей, робимо зауваження, під час важких знімальних змін привозимо одне одному на майданчик їжу та каву, чи теплий одяг. Знаю напевне, що ніхто мене так не розуміє, як Настя.
— А про весілля, перепрошую, ще не думаєте?
— Думаємо. Ми планували одружитися і поїхати у весільну подорож цього літа, але... Ситуація настільки непередбачувана, що наразі неможливо щось спланувати.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з письменником Олегом Чорногузом
