Ціну спекулянти пропонують сміховинну, принаймні вдвічі нижчу від собівартості. За таких умов восени наші фермери не матимуть за що сіяти. А держава, на жаль, бездіє. Могла би, приміром, скуповувати зерно до Аграрного фонду чи інших централізованих структур, тим самим гарантувавши продовольчу безпеку країни. Втім цього немає.
Цими днями тривають жнива. Аграрії вже зібрали понад 3,6 мільйона тонн зерна. За даними Мінагрополітики, попри війну та окупацію росією нових територій, врожай зернових та олійних цьогоріч становитиме приблизно 65 мільйонів тонн. Це майже на 40% менше, аніж у 2021 році, але в декілька разів перевищує внутрішні потреби.
Тож без хліба цього року не залишимося. Але перспективи на наступний рік — не надто оптимістичні. Фермери кажуть, що осіння посівна — під загрозою.
— Через війну та блокування портів експорт з України майже зупинений, — каже експерт аграрних ринків Іван Томич. — Останні 20 років наша країна відправляла за кордон переважно сировину — зерно, переробних потужностей у нас фактично немає. Як наслідок — закупівельні ціни на пшеницю впали до 2 — 3 тисяч гривень за тонну, на ячмінь — до 1 — 1,5 тисячі гривень. Це навіть не покриває половину витрат на виробництво. Так, аграрії збирають урожай з поля, хоч це й важко з нинішніми цінами на пальне, які порівняно з минулим сезоном зросли майже втричі. Але восени ситуація загостриться — багато фермерів не зможуть посіяти озиму пшеницю та інші культури.
— Чому?
— Бо за таких низьких цін на зерно їм уже бракує обігових коштів, — додає виконавчий директор Асоціації фермерів та приватних землевласників Київської області Олександр Матяш. — До прикладу, минулого року ринкова закупівельна ціна за тонну пшениці становила 7500 гривень. Якщо держава сидітиме, склавши руки, то восени деякі аграрії можуть взагалі залишити поля пустими, а інші відмовляться сіяти основні продовольчі культури — пшеницю та ячмінь — і повністю перейдуть на соняшник чи ріпак, завдяки вирощуванню яких наразі можна отримати хоч якийсь прибуток. Окрім того, можемо мати ще й соціальну кризу на селі, оскільки 6 — 7 мільйонів пайовиків навряд чи отримають виплату паїв у повному обсязі, бо не буде чим це зробити. Кредит у банку аграрію у нинішніх умовах взяти майже нереально.
Кредит у банку аграрію у нинішніх умовах взяти майже нереально.
— Чому фермери продають зерно задешево, а не зберігають його на складах до кращих часів? Можливо, ситуація з експортом врегулюється і врожай можна буде продати дорожче.
● О. Матяш:
— Переважна більшість малих та середніх фермерів не мають зерносховищ. Якщо збіжжя тримати просто в коморі, то його якість втрачається, ціна ще більше падає. За зберігання зерна на елеваторах треба платити, вартість цієї послуги увесь час підвищується. Окрім того, сховища забиті минулорічним зерном (за різними підрахунками, там зберігається майже 22 мільйони тонн зерна врожаю-2021. — Авт.). Тобто потужностей не вистачає.
Так, фермери, які займаються, окрім рослинництва, ще й тваринництвом, якось викручуються: збирають врожай і годують ним власну худобу. Себто за рахунок продажу молока та м’яса перекривають свої збитки на вирощуванні зернових. Але інші аграрії у дуже складній ситуації, тому змушені збувати зерно за безцінь. Бо треба платити за оренду паїв, виплачувати людям зарплату, ремонтувати техніку, купувати дороге пальне. Розумію, що в країні йде війна, важко всім. Але, коли йдеться про продовольчу безпеку, то держава має адекватно реагувати. Найприкріше, що цією ситуацією користуються сьогодні окремі “ділки”.
— Що маєте на увазі?
● О. Матяш:
— Певні агрокомерційні компанії через своїх представників тепер масово намагаються закуповувати зерно по 2 — 3 тисячі гривень за тонну, пояснюючи безперспективність іншого виходу через воєнний стан у країні. Надалі вони монопольно експортують збіжжя через відпрацьовані транспортні коридори за ціною 12 000 гривень за тонну, отримуючи щонайменше п’ятикратні прибутки.
— Чи є вихід із ситуації?
● І. Томич:
— Ще навесні уряд обіцяв, що держава за кошти держбюджету викупить зерно та інші запаси продовольства в обсягах річного споживання країни. Але, як це часто в нас буває, влада сказала і забула виконати свою обіцянку. На мою думку, сьогодні потрібно активізувати роботу профільних державних установ, як-от Держрезерву, ДАК “Хліб України”, Аграрного фонду та інших щодо закупівлі зерна, найперше — продовольчої пшениці, хоча би за мінімально прийнятними для фермерів цінами — 5 — 6 тисяч гривень за тонну. Щоб восени вони могли засіяти поля.
● О. Матяш:
— Зауважу, що аграрії не просять “живих” грошей. Їм можна надати, приміром, векселі — банківські гарантії, за якими б вони могли надалі працювати. Інакше на більшість малих і середніх фермерів невдовзі чекає банкрутство.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як працюють американські системи залпового вогню HIMARS
