Трагедія, яка розірвала наші серця на шматки. Дніпро. 14 січня. Вихідний день. Хтось відпочивав, хтось готував святкову вечерю. А потім... Ракета. Х-22. Десятки смертей, поранених. Сльози, біль і розпач. У цьому тексті ми розповімо історії людей, які постраждали внаслідок ракетного удару по багатоквартирному житловому будинку на Набережній Перемоги, 118....
Пошуково-рятувальні роботи завершено о 13.00 17 січня. За даними Дніпропетровської обласної військової адміністрації, внаслідок російської атаки у Дніпрі загинули 45 людей, з них 6 дітей. Травмовано 79 осіб, зокрема 16 дітей. 20 зниклих безвісти.
● Внаслідок російської атаки у Дніпрі загинули 45 людей, з них 6 дітей. Фото facebook.com/MNSDNE
33-річний Дмитро Виштак мешкав з дружиною та її батьками у квартирі зруйнованого російською ракетою будинку.
“Наша квартира на сьомому поверсі у під’їзді, який є першим з того боку, куди влучила ракета, — розповідає чоловік. — У момент “прильоту” нас не було вдома: я з дружиною повертався у Дніпро зі Львова, де гостював у батька. Перед поверненням додому вирішив зустрітися з друзями, яких не бачив два тижні. Дружина пішла в супермаркет, звідки ми мали поїхати додому. Я затримався на 15 хвилин. Якби не це, нас уже не було б, адже саме навпроти того під’їзду, який був повністю знищений, я завжди паркував свою машину... Не знаю, кому подякувати й вклонитися за ці 15 хвилин і наші життя...”
У квартирі перебували батьки дружини. “Теща була у ліжку під ковдрою, яка її врятувала від уламків скла з вікна. А тесть у цей час вийшов у коридор та взувався. Йому трохи посікло склом голову й обличчя. Та всі через дивні збіги, на щастя, вціліли, — каже чоловік. — У неділю нам дозволили зайти в квартиру на декілька хвилин, щоб забрати найцінніші речі. У під’їзді вже почали зсуватися плити...”
Дмитра з родиною, котом і собакою прихистили друзі. Дозволили жити у своїй квартирі скільки буде потрібно. “Мені важко просити про якусь допомогу. Та це у соцмережах зробили друзі й сестра. І завдяки цьому для моєї сім’ї зібрали вже немалу суму, за що кожному хочу подякувати”, — каже Дмитро.
У Дніпрі і місцеві мешканці, і підприємці пропонують людям, які залишилися без даху над головою, прихисток. Зокрема, поселяють безплатно в готелі.
“Неподалік біля руїн будинку облаштували намети, де людям видавали взуття, зимовий одяг та інші необхідні речі”, — розповідає Дмитро Виштак.
Чоловік додає: росіяни такими ракетними обстрілами хочуть домогтися того, щоб люди виходили під будівлі державних установ і вимагали зупинити війну та піти на компроміс. “Ніколи цього не станеться, — запевняє Дмитро. — Я ще більше буду допомагати своїм друзям на фронті. Аж до перемоги України. Мою сім’ю та мене хтось вберіг, і я не змарную можливість боротися далі”. …
Фото та відео квартири загиблого внаслідок удару РФ по Дніпру 39-річного тренера з боксу Михайла Кореновського до та після удару ракети облетіли мережу. Ще зовсім недавно в сучасній кухні в яскравих кольорах родина святкувала день народження донечки. Дівчинка задмухувала свічки на торті, задумувала бажання та обіймала батьків. Вона, як і її сестричка, й подумати не могла, що тата вже незабаром не стане.
“Ми з Михайлом познайомились на міжнародному турнірі з боксу ще у 2000-х — Михайло представляв Дніпропетровську область, — розповідає Володимир Матвійчук, друг загиблого. — Боксували в різних вагових категоріях, але це не завадило нам потоваришувати. Він завжди був життєрадісний, позитивний. Чудовий тренер. До нього дуже горнулися діти. Його підопічні неодноразово ставали чемпіонами. Михайла дуже цінували за професіоналізм”.
За словами друга загиблого, Михайло Кореновський родом з Одеської області. У квартирі зруйнованого будинку боксер разом з сім’єю прожив дев’ять років.
Помешкання тренера було на дев’ятому поверсі. На світлинах видно, як унаслідок ракетного удару пошкоджено зовнішню стіну кухні. Але меблі, стіл, тарілка з яблуками — вціліли...
“Михайло приїхав до Дніпра ще на навчання. Йому подобалось тут жити. Потім одружився, народились дві донечки, — розповідає пан Володимир. — У момент вибуху Михайлова дружина, Ольга, з дітьми гуляла на вулиці. Михайло ж тільки повернувся зі змагань, хотів поїсти, а потім мав долучитися до сім’ї на прогулянці. Та не встиг... Не знаю, можливо, на момент вибуху він був у ліфті. Думаю, йому не вистачило кількох хвилин, щоб урятуватись... Діти залишилися без тата”.
Загинули батьки 14-річної Кароліни та 9-річного Тимура — вони, рятуючись від обстрілів, ще раніше втекли з Нікополя. Діти вціліли лише тому, що в момент вибуху були надворі. Утім зазнали травм і наразі перебувають у лікарні.
У цьому ж будинку жила 27-річна Катерина Зеленська разом з чоловіком і 1-річним сином. Жінка з дитинства має проблеми зі слухом, тож не могла кликати рятувальників на допомогу... Катерина близько 20 годин пробула під завалами, у неї сильне переохолодження. Температура тіла під час госпіталізації становила 31 градус. Її чоловік і син загинули...
Втратила матір і Вікторія Колесникова. “Я жила саме там, де тепер — та велика дірка, у квартирі на сьомому поверсі, — каже пані Вікторія. — Жила з 86-річною матір’ю. Вона загинула... Того страшного дня вдома не було світла. Я вирішила в цей час піти до магазину. Подзвонила матері і попросила, щоб, як тільки з’явиться світло, зателефонувала мені. Це була наша остання розмова...”
“ЗАБРАКЛО ЯКИХОСЬ 40 СЕКУНД...”
Внаслідок російського ракетного удару по Дніпру загинули також дві подруги — Ірина Саламатенко та Ольга Усова. Жінки надавали безоплатну стоматологічну допомогу українським бійцям, а також воїнам, які повернулися з полону. Без мам залишилось троє дітей.
“Ми з Олею родом з Донецька, — розповідає 44-річний Едуард Усов, чоловік загиблої. Разом з дружиною вони прожили понад 10 років. — Познайомилися в кафе у день мого народження. Одружились у 2011- му, а син народився вже у Дніпрі.
Після окупації Донецька були змушені виїхати з міста. Дружина була на восьмому місяці вагітності, коли ми переїхали до Бердянська. Сподівались, що рідне місто скоро звільнять і ще до її пологів ми повернемось в наш український Донецьк. Але цього не сталось... Тож розуміли, що потрібно вирішувати, де народжувати. Поїхали у Дніпро до друзів. Так і залишились жити тут.
Дружина працювала стоматологинею. Влітку 2017-го познайомилась з Іриною. Вони подружились і стали разом працювати.
Олю і Іру добре знали на фронті, адже з 2018 року як волонтерки їздили на Схід лікувати бійців. Дуже сміливі жінки...”
Едуард з Ольгою не жив у будинку, в який влучила ракета.
“Ольга з Іриною просто проходили повз той будинок. Щоб відійти від епіцентру вибуху і врятуватись, їм забракло якихось 40 секунд, — каже Едуард. — Вони йшли на перше заняття з пілатесу, яке мало початись о 16.00. В Олі був хороший настрій. Подруга зайшла по неї, і вони вирушили на заняття. Але у мене було погане передчуття... Я не міг позбутися думки, що цього дня буде велика ракетна атака. Оля хотіла взяти із собою ще 8-річного сина, але я не дозволив. Кляну себе за те, що не зупинив і її...”
В Ірини були численні осколкові поранення. Коли її знайшли, вона була живою.
“Ірина прожила ще приблизно 40 хвилин і померла у реанімації, — каже чоловік. — В Олю потрапив лише один осколок, але прямісінько в серце. Вона померла на місці. Їй було всього 36 років... Страшенно важко...
Моя Оля була дуже позитивна. Що б її не попросили, вона ніколи не відмовляла у допомозі. Була дуже розумна! Мала червоний диплом, планувала займатися науковою роботою, викладати в університеті...”
Після смерті обох мають кремувати. Така була воля подруг. “Коли вони їздили на фронт, то обговорювали це. Казали: якщо раптом загинуть — далі тільки кремація, — каже Едуард. — Я житиму заради сина. Його виховання — тепер моя єдина мета”.
В Ірини Соломатенко залишились 6-річна дочка та 14-річний син.
Залишилася без батьків і Анастасія Швець. Фотографії дівчини, яка сидить на руїнах власної квартири, притискаючи зелену іграшку та святковий новорічний “дощик”, облетіли весь світ. Російська ракета вбила маму і тата дівчини. А кілька місяців тому на війні загинув її наречений...
Ворог заплатить за кожну сльозу українців. За те, що тато-боксер більше ніколи не гратиметься з маленькими донечками, за те, що Едуард більше не обійматиме свою кохану дружину, за те, що Кароліна та Тимур не сядуть вечеряти разом з батьками.
Ворог заплатить за все.
