Щойно вмикається сигнал повітряної тривоги, чимало українців відразу починають перевіряти в моніторингових телеграм-каналах повідомлення про місця запуску та типи ворожих ракет і дронів, їхню кількість та ймовірні напрямки руху. А мешканці прифронтових територій ще й відслідковують там загрозу застосування керованих авіаційних бомб. “Чому тривога”, “Небо спротиву”, “Monitor”, “єРадар” — це лише частина з відомих анонімних пабліків. Звідки вони черпають інформацію і чи можна їй довіряти?
— Нині достеменно ніхто не може сказати, звідки анонімні телеграм-канали беруть цю інформацію, — каже Юрій Ігнат, спікер Повітряних сил ЗСУ. — Відомо, що вони використовують дані армійської системи “Віраж-планшет”, яка відображає на моніторі всю повітряну обстановку в країні. Ця система розроблена Повітряними силами. Доступ до неї мають усі підрозділи Сил оборони та очільники обласних військових адміністрацій. Тому достатньо ланцюжків, через які дані можуть стати надбанням широких верств населення. Головне, щоб у пабліки не потрапляла чутлива інформація.
— Що мається на увазі?
— Наприклад, телеграм-канал публікує інформацію про те, що ракети чи безпілотники залетіли в повітряний простір конкретної області, і закликає людей бути уважними та обережними. Уже в наступному повідомленні через декілька хвилин повідомляє, що ворожі цілі зникли в районі певного населеного пункту. А далі інформує, що цілі з’явилися знову й вказує конкретний топонім, де саме. Відслідковуючи такі повідомлення, ворог складає карту повітряної обстановки й бачить, де в нас засоби ППО, а де ворожих повітряних цілей не бачимо. Це дуже небезпечно. Свого часу в мене був конфлікт з адміністраторами телеграм-каналів. Змушений був звертатися за допомогою до правоохоронців. Наразі масового розповсюдження чутливої інформації немає. Хіба що іноді вона проскакує, підписники коментують повідомлення на окремих майданчиках.
— Після кожної атаки ракетами чи дронами російські окупанти постійно проводять дорозвідку, — каже Олександр Коваленко, військовий експерт. — І чим конкретніше про напрямки ударів та виявлення повітряних цілей пишуть пабліки, тим більше у ворога шансів розкрити місця дислокації радіолокаційних станцій, пунктів управління, пускових установок та інших засобів ППО, щоб потім їх оминати. А якщо люди відразу викладають фото чи відео уламків збитих повітряних цілей, то ворог відслідковує, де їхня ракета чи безпілотник, які відправляли за певною траєкторією, змогли прорвати оборону. Після цього можуть завдати повторного удару. Загалом в умовах воєнного стану заборонено поширювати будь-яку інформацію про удари та наслідки атаки, якщо вона раніше не розміщувалася у відкритому доступі Генштабом ЗСУ, Міноборони, військовою розвідкою, СБУ чи іншими уповноваженими органами.
— То чи можна довіряти інформації, яка публікується у телеграм-каналах?
● Ю. Ігнат:
— Я б такі пабліки умовно розділив на дві групи. Одні просто копіюють повідомлення з інших джерел заради зростання кількості підписників та лайків. Інші подають інформацію, щоб люди були завчасно попереджені про небезпеку. Наскільки достовірні повідомлення в окремо взятому телеграм-каналі, можна зробити висновок з того, як справджується інформація. З літа минулого року Повітряні сили самостійно повідомляють про нагальні загрози в режимі онлайн. Йдеться не просто про тривогу, а й про тип ворожих ракет чи інших повітряних цілей, а також яким курсом вони летять.
● О. Коваленко:
— Довіряти можна тільки офіційним повідомленням. Бо навіть якщо анонімні телеграм-канали подають інформацію, яка збігається з даними офіційних структур, заради ексклюзиву вони інколи додають перекручені дані.
— Наскільки така інформація допомагає українцям не наражати себе на небезпеку?
● О. Коваленко:
— Основна мета моніторингових майданчиків — застерегти українців про загрозу. Якщо вмикається сигнал повітряної тривоги, то люди мають негайно йти в підвал або бомбосховище. А якщо бачать, що запущені балістичні ракети, які можуть долетіти за декілька хвилини, то вже розраховують, чи встигнуть дійти до укриття, чи безпечніше залишитися вдома, скориставшись правилом двох стін.
