“Енергоатом” має придбати ці реактори у болгарської національної енергокомпанії “ЕАД”, щоб звести атомні блоки №3 та №4. У законопроєкті не вказана сума контракту, але, кажуть експерти, може йтися про сотні мільйонів доларів. Адже парламент Болгарії дав дозвіл на проведення перемовин з продажу обладнання за мінімум 600 мільйонів євро.
В Офісі президента кажуть: це буде перший етап розширення атомної станції, завдяки якому ми додатково отримаємо 2,2 ГВт енергії. Другим етапом стане закупівля реакторів в американської компанії Westinghouse і добудова блоків №5 та №6, які додадуть ще 2,2 ГВт. Однак багато хто в політичних та експертних колах називає такі плани українського керівництва “атомною аферою”.
Усі “за” і “проти” довкола закупівлі в болгар російських реакторів обговорюємо разом із президентом Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайлом Гончаром, першим заступником голови комітету ВР з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Олексієм Кучеренком та директором енергетичних програм Центру Разумкова Володимиром Омельченком.
— Як розцінюєте дозвіл парламенту на придбання реакторів російського виробництва?
● М. Гончар:
— Закупівля російських реакторів позбавлена сенсу й логіки. Якщо ми дистанціюємося від Росії, то чому намагаємося зберегти російську технологічну базу у своїй атомній енергетиці? Це нонсенс! Хочу зазначити, що ці реактори не комплектні, тобто потрібне додаткове обладнання, щоб вони функціонували. Звісно, його можна придбати. Але в кого? В росіян. Або через когось, але в росіян. Понад те, коли в “Росатомі” дізналися, що болгарська сторона хоче кудись продати реактори, то чітко заявили: “Ви не отримаєте на це обладнання ні гарантії, ні сервісного обслуговування, ні страхування. Незалежно від того, кому його продасте”.
Зрештою, ситуація сама собою абсурдна, бо нині пріоритетом має бути розв’язання проблем енергетичного сектору України в умовах російської агресії. Нам варто було б подбати про інженерний захист наявних об’єктів енергетичної інфраструктури, про закупівлю більшої кількості газу та завантаження його у підземні сховища на зимовий період, бо вже маємо проблеми, а не тринькати гроші на реалізацію сумнівних проєктів. Адже будівельні конструкції, які хочуть використовувати для спорудження енергоблоків, простояли 30 років і не були ніяк законсервовані. Жодна експертиза не дала чіткої відповіді на те, чи вони придатні.
● О. Кучеренко:
— Цей проєкт реалізують не з нуля. Про нього йшлося і в 2009 році, і у 2018 — 2019 роках. Є указ попереднього президента про добудову ХАЕС на базі реакторів ВВЕР-1000, тобто реакторів російського виробництва. На 3-му та 4-му блоках зведені величезні бетонні конструкції, на що пішло щонайменше мільярд доларів. Щоб не зносити ці конструкції, що також потребує величезних коштів, їх доцільно добудувати. Ми маємо намір використати не російські реактори, а болгарські реактори російського виробництва.
Зауважу, що всі 15 наших атомних енергоблоків — російського, чи точніше, радянського виробництва. Але якось Україна навчилась їх експлуатувати, перевела більш як половину на американське паливо, сама виробляє обладнання, турбіни тощо. У радянські часи чимала частка виробництва припадала на Україну. Тому відмовлятися від реакторів лише тому, що вони російського виробництва, — це не аргумент. Це те саме, даруйте, якби ми відмовлялися від МіГів-27 чи ракетних установок С-300, чи БТРів, чи гармат радянського виробництва, які нам продають Болгарія або Польща. І за критерієм ціна-якість це найкращий для нас варіант.
— Як вважаєте, чи буде реалізований сам проєкт добудови Хмельницької атомної електростанції?
● М. Гончар:
— Влада пішла на хитрість, розбивши ініціативу з добудови ХАЕС на дві частини. Спершу проштовхнула закупівлю реакторів. А вже другий законопроєкт стосуватиметься добудови. І якщо ми купили реактори, то ніде буде подітися — треба добудовувати, бо ж витратили гроші.
● О. Кучеренко:
— Я вважаю, що цей проєкт для України має абсолютно нормальні перспективи. Треба розуміти: енергетичний фронт для нас також украй важливий. Якщо ми добудуємо чотири енергоблоки на Хмельницькій АЕС, це дозволить нам відмовитися від імпорту й забезпечити дешеву електроенергію для населення та для бізнесу.
● В. Омельченко:
— Якщо депутати проголосують ще й за добудову ХАЕС, то люди 84 місяці (а саме стільки, за попереднім техніко-економічним обгрунтуванням, триватиме цей проєкт) додатково платитимуть до тарифу щонайменше дві гривні. Маю на увазі, що “Енергоатом” перекладе частину витрат і на плечі споживачів.
