Катерина Коць з Волині — нині найстарша серед українців. Жінці виповнилося 108 років! Вона має ще добру пам’ять, обходиться без таблеток і завжди радо зустрічає онуків та правнуків.
Катерина Карпівна народилася 3 жовтня 1916 року в селі Чорторийськ, що на Волині. Коли їй був лише рік, помер батько, і матері довелося самій виховувати трьох дітей. Катерина була наймолодша. “Мама ніде не вчилася. З юних літ працювала в колгоспі — доглядала курей та гусей, трудилася на польових роботах, — згадує Ганна Палій, 81-річна донька довгожительки. — З татом, Юхимом, мама познайомилася в нашому селі. Він був трохи старший за неї. Батьки за життя багато набідувалися. В 1944 році, коли мені ще й року не було, німецькі солдати спалили нашу хату. Мама зі мною на руках втекла до лісу”.
Долаючи всі труднощі, Катерина і Юхим зуміли побудувати новий дім. У 1946-му в подружжя народилася друга донька — Таїсія. А у 42 роки жінка стала матір’ю втретє.
“Дідусь із бабусею були дуже прогресивні, — зауважує онука довгожительки Ніна Шкабура. — Перший телевізор у селі з’явився саме в їхньому домі. Коли ще ніхто не чув про консервацію, дід уже робив закрутки з огірків і помідорів. Він був дуже патріотичний. Навіть у ті часи в їхньому домі висіли портрети Шевченка і Франка”.
Попри непросте сільське життя, Катерина та Юхим жили в злагоді. “Ніколи не чула, щоб вони сварилися, — провадить далі онука. — Взимку бабця ткала килимки, полотно. Мала свій верстат. Виготовлені речі передавала дочкам, а вже ті — своїм дітям. Ще бабуся дуже любила ходити до лісу по ягоди та гриби. Добре зналася на травах. Я і тепер готую трав’яний чай за її рецептом для своїх дітей і кажу, що це “чай від баби Каті”.
Катерина Карпівна все життя дуже побожна. Не пропускала жодної служби. “Мама відвідувала і недільні служби, і вечірні, і навіть всеношні, які тривали 12 годин, — розповідає дочка. — Змалечку привчала і нас до молитви, а потім — внуків та правнуків”.
Ще донедавна бабуся Катерина залишалася дуже активною, допомагала рідним збирати картоплю. Проте два роки тому впала й зламала ногу. І тепер переважно сидить або лежить. “Мама відчуває біль у нозі після перелому, але відмовляється від будь-яких пігулок. Не повірите, але вона досі не вжила жодної таблетки — ні від серця, ні від тиску, — ділиться донька іменинниці. — Два роки тому ми всі перехворіли на коронавірус. Мама теж. У мене була висока температура, погіршився слух, ноги боліли. А мама перенесла його легше.
Якоїсь спеціальної дієти у неї нема. Улюблена страва — картопляне пюре. “Картопелька, картопелька”, — з любов’ю приговорює. А до картоплі п’є склянку молока або їсть її зі сметаною. Останнім часом наша мама дуже полюбила солодощі, тож постійно купуємо їй якесь печиво”.
Питаю співрозмовників, чи були в родині довгожителі. “Так, мати нашої мами прожила 102 роки. А сестра — понад 90, — каже дочка. — Та, мабуть, не тільки гени посприяли довголіттю. Але і піст, і молитва, праця. Мама завжди була дуже рухлива — дім, город, діти. А коли 30 років тому помер тато, роботи стало ще більше — доводилося доглядати худобу, рубати дрова... Дивлюся на маму і вірю, що вона ще поживе”.
На день народження пані Катерина з радістю приймала найрідніших гостей. У неї вісім онуків, 11 правнуків та 10 праправнуків. Але привітати бабцю приїхали не всі — правнук Михайло вже близько двох років на фронті. Про війну довгожительці рідні не розповідають — бережуть її здоров’я. “Але я декілька разів чула від неї, що хоч Росія й велика, Україна обов’язково переможе. Вона все відчуває. Дай Боже, щоб це справдилося і ми всі разом із нашою бабусею ще відсвяткували перемогу”, — каже онука.
ЩО Ж ВПЛИВАЄ НА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ?
— Генотип, стиль життя і середовище проживання. Звісно, гени мають визначальне значення, — зауважує Олег Лущак, кандидат біологічних наук, провідний дослідник лабораторії медичних наук Імперського коледжу в Лондоні. — Для здорового довголіття, зокрема, важливі повноцінний сон, добре харчування, фізичні навантаження та ментальне здоров’я. Усі ці чотири складові людина може контролювати якщо не повністю, то значною мірою. Сон сприяє відновленню організму й повинен тривати від 7 до 9 годин на добу. Саме під час сну відновлюються нервова й гормональна системи, відбувається детоксикація шкідливих речовин і нормалізація роботи чи не всіх органів.
Основна проблема переважної більшості людей — малорухливий спосіб життя, який призводить до застійних процесів в організмі, погіршення циркуляції крові й лімфи. А це своєю чергою зменшує забезпечення клітин киснем і виведення токсичних продуктів життєдіяльності з організму. Не забуваймо, що рух — це і можливість отримати позитивний настрій.
Не менш важливе й те, що ми їмо. Наприклад, висококалорійна їжа (фастфуди) сприяє старінню. Але найгірше — це смажені вуглеводи, адже їхня взаємодія з жирами при високій температурі призводить до утворення значної кількості токсичних речовин. Наприклад, під час смаження картоплі утворюється акриламід, який є канцерогеном і може пошкоджувати клітини. Отже, підсумуємо: варто добре спати, збалансовано харчуватися, більше рухатися і менше стресувати.
