46-річного Андрія Захтея помістили в підвал карцеру виправної колонії суворого режиму №1 Сімферополя у тимчасово окупованому Криму за нібито порушення режиму. Про це повідомила Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Політв’язню, в якого хронічні хвороби, довелося перебувати у нестерпних умовах холоду та сирості...
Нагадаємо, Андрія Захтея затримали на тимчасово окупованому півострові в серпні 2016 року. Через півтора року підконтрольний РФ так званий Верховний суд Криму засудив його до 6,5 року позбавлення волі за безпідставними звинуваченнями у “підготовці диверсії з використанням зброї”.
“Ми тоді жили в Саках у Криму. Самі родом з Львівщини, але перебрались туди, бо вирішили, що для донечки там буде кращий клімат. Мріяли займатись сільським господарством, — розповідає Оксана Захтей, дружина політв’язня. — У Криму чоловік займався приватними перевезеннями. Якось знайомий з материкової України, який допомагав чоловікові з клієнтами, повідомив про виклик у селище Суворове біля Армянська. Андрій приїхав, а там невідомі накинулись на нього, схопили і прикували наручниками до керма. Так його й затримали”.
“Тоді ж було затримано Євгена Панова. Обох чоловіків звинуватили у диверсії. Однак Євгена звільнили в рамках обміну в 2019 році, а Андрій досі відбуває покарання у колонії”, — додає Ольга Скрипник, голова правління Кримської правозахисної групи.
За словами дружини політв’язня, Андрій Захтей потрапив у карцер за “серйозне порушення режиму”.
“Там постійно кидають в’язнів у карцер — то не те сказав, то не так став, — каже пані Оксана. — Дуже переживаю за нього, бо він має чимало хронічних хвороб: гайморит, гастрит, виразка, через яку двічі прооперований. При затриманні йому ще й травмували спину, через що тепер затерпають руки. Ми стараємось передавати ліки, але там ніхто не надає йому нормальної медичної допомоги”.
Востаннє дружина бачилась із чоловіком два роки тому.
“До карантину їздила до нього на довготривалі побачення що чотири місяці. А тепер через пандемію це зробити нереально. Час до часу він мені телефонує, — каже жінка. — Йому важко, адже нині про обмін полоненими не йдеться. Раніше влада хоч згадувала про цей процес, а тепер і цього немає. Мабуть, доведеться відсиджувати термін, який збігає у лютому 2023 року”.
До карантину їздила до нього на довготривалі побачення що чотири місяці. А тепер через пандемію це зробити нереально.
Донечці Андрія Олександрі днями виповнилося 6 років. Батько привітав її по телефону.
“Дитині було лише сім місяців, коли чоловіка забрали. Я показую їй фотографії батька, розповідаю про нього, — каже пані Оксана. — Саша злиться на тих “дядьків, які забрали його”. А її найбільша мрія — поїхати зі мною зустрічати Андрія з неволі”.
ДО РЕЧІ
Голодуванням проти приниження
Засуджений окупаційним судом Криму українець Іван Яцкін протестує проти нелюдських умов утримання. Цьому політв’язню “присудили” 11 років колонії суворого режиму за “державну зраду”. Нещодавно він оголосив голодування.
— Івана Яцкіна було затримано спецслужбами в Криму у жовтні 2019 року, — розповідає адвокат постраждалого Микола Полозов. — З півострова його вивезли в Москву й помістили в тюрму в Лефортово. Слідчі органи ФСБ обвинуватили кримчанина в скоєнні злочину, передбаченого ст. 275 КК РФ (державна зрада). 21 травня цього року “Верховний суд Криму” засудив Івана Яцкіна до 11 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму. Також Яцкін засуджений до одного року обмеження волі після відбування покарання. 16 вересня 2021 року розташований в Сочі Третій апеляційний суд загальної юрисдикції провів виїзне засідання в окупованому Сімферополі, в ході якого відхилив апеляційну скаргу на незаконний вирок “Верховного суду Криму”. Таким чином рішення “суду” першої інстанції залишили чинним.
— Чому Іван оголосив голодування?
— На етапі в колонії у Краснодарському краї його запроторили до штрафного ізолятора. Звідти перевели до Саратовської області в СІЗО-1, що відоме тортурами щодо ув’язнених. Ставлення до Івана з боку працівників СІЗО було жахливе. Ще на початку етапу в нього забрали медикаменти (в політв’язня серйозне захворювання ніг), а під час обшуку порвали єдину сумку, тож далі по етапу йому немає у чому везти особисті речі.
Іван просив, щоб йому надали голку та нитку, щоб зашити сумку, але навіть у цьому тюремники відмовили. А ще йому заборонили користуватися кіоском у СІЗО, тож Іван не може там нічого собі купувати. У знак протесту Іван вирішив оголосити голодування, яке триває вже два тижні.
— Як відреагувала адміністрація СІЗО на голодування?
— Керівництво СІЗО й надалі відмовляється допустити до нього навіть тюремних медиків. Я боюся, якщо Івану не буде надана належна медична допомога, він може втратити ноги.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історії людей, які втратили зір або народилися незрячими
