“Ми та наші союзники разом з українцями, поляками, країнами Балтії повинні мати план на випадок розпаду Росії”, — про це заявила колишня прем’єр-міністерка Британії Ліз Трасс після заколоту Пригожина. Водночас міністр закордонних справ цієї країни Джеймс Клеверлі зазначив, що повстання ватажка ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина є “безпрецедентним викликом владі Путіна” і що в Росії “з’являються тріщини” у підтримці війни проти України.
Чи справді наближається час руйнації російської держави? Про це у розмові з експертом-міжнародником Вадимом Трюханом, директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД Сергієм Пархоменком та політологом Андрієм Золотарьовим.
— Як може посипатися Російська Федерація?
● В. Трюхан:
— З огляду на попередню історію турбулентних періодів, які переживала Росія, без крові та воєн не минеться. Імовірно, що на території РФ відбудеться низка громадянських воєн з участю приватних військових компаній чи структур силовиків, які складаються переважно з одного етносу, як-от чеченців чи дагестанців. Як наслідок, буде проголошено незалежність певних республік або навіть областей від Москви. Щоб цей процес розпочався, потрібен каталізатор. Хтось має виступити першим — показати, що це можливо.
Щоправда, допоки між так званою державою РФ і зазомбованим плебсом діє такий собі тіньовий договір “ви маєте досить горілки, ковбаси та хліба і тому не берете участі у жодних громадсько-політичних процесах у країні”, жодні виступи проти влади неможливі. Щойно російська держава не зможе виконувати свої зобов’язання перед так званими громадянами і забезпечувати їх хлібом, ковбасою та горілкою, виникнуть бунти. Саме ці бунти можуть призвести до громадянської війни.
● А. Золотарьов:
— Я мало вірю в те, що в Росії можливі масові заворушення. Путін як-не-як має потужний силовий апарат, який придушить будь-які спроби походу проти влади. А ті губернатори, які не розуміють генеральної лінії, опинятимуться за ґратами, як це сталося свого часу з губернатором Хабаровського краю Сергієм Фургалом. Урешті-решт, більшості росіян байдуже, хто у владі. Подивіться: під час бунту Пригожина вони особливо не підтримували ні його, ні Путіна.
Як на мене, для російської держави є ризик двірцевого заколоту, що в їхній історії траплялося не раз. Двірцевий переворот може перерости у смуту, а смута — призвести до виступів проти центральної влади у Чечні (доки є Путін — є Кадиров, нема Путіна — не буде Кадирова), Дагестані, Татарстані і так далі. Це ті регіони, з яких може розпочатися розпад Росії.
— Що може стати поштовхом до цього?
● С. Пархоменко:
— Розпад РФ відбудеться, найімовірніше, внаслідок громадянського конфлікту, який почнеться або одразу після смерті Путіна, коли його оточення буде змагатися за контроль над країною, або внаслідок чогось подібного до “бунту Пригожина” ще до смерті Путіна. Це можливо під час так званих виборів президента Росії у 2024 році. Чому так званих? Тому що всім очевидно, що ніякі вибори, у прямому значенні цього слова, неможливі.
Крім смерті диктатора, поштовхом до громадянської війни може стати поразка в російсько-українській війні. Нагадаю, поразка від Японії 1905 року призвела до революції в Російській імперії, хай і невдалої. Перша світова зробила можливою революцію 1917 року. Поразка в Афганістані поклала початок розпаду СРСР. Поразка від України напевне призведе до процесів, які завершаться розпадом РФ.
● В. Трюхан:
— Так, може спрацювати чинник воєнної поразки. Після того, як російську армію витіснять з території України, величезні натовпи голодних, обідраних вояків повернуться у свої регіони — починаючи від Хабаровська і закінчуючи Мурманськом. Вони вимагатимуть справедливості. Мовляв, за що ми воювали й вмирали у той час, як можновладці наживалися.
Зрозуміло, що їм, з їхньою образою на Москву, яка кинула їх у горнило війни, з їхнім умінням убивати, нічого не коштуватиме розпочати криваві захоплення приміщень ФСБ, адміністративних будівель тощо.
— Які ще сценарії можливі?
● В. Трюхан:
— Є ще один сценарій — мирний. Це якщо міжнародна спільнота дозріє до думки, що Україна повинна не лише не програти війну, а повинна виграти, а Росія капітулювати.
Тоді йтиметься про постконфліктне врегулювання. Поряд із питанням демілітаризації, дерашизації постане питання децентралізації РФ разом зі зміною Конституції, з отриманням права на самовизначення тих народів, які тривалий час були окуповані. Фрагментування РФ відбуватиметься через інструмент проведення референдумів, проголошення незалежності певних регіонів і так далі. Але цей сценарій наразі малоймовірний.
— Чому Захід так боїться розпаду РФ?
● В. Трюхан:
— Є дві причини. Перша — ядерна зброя. Захід боїться, що ядерна зброя опиниться у невідомо чиїх руках, і виникне загроза її застосування одним із кланів, які поділять між собою владу.
Друга причина — масштаби Росії. Захід після намагань забезпечити постконфліктне врегулювання у Боснії та Герцеговині й у Косові (досі цілковитого миру не досягнуто ні в Боснії, ні в Косові) не уявляє, як цього домогтися у післявоєнній Росії. Зауважу, що в Косові лише через три роки після того, як воно фактично відокремилося від Сербії, були проведені перші вибори до місцевих органів влади, і досі (а минуло вже 24 роки!) там діє тимчасова адміністрація ООН, перебувають величезні контингенти миротворчих сил США, європейських країн та багатьох інших.
Росія у понад 70 разів більша від Косова за кількістю населення і у півтори тисячі за площею. Захід лякає те, що йому доведеться відповідати за таку величезну територію з абсолютно непрогнозованими народами та їхніми лідерами. І немає розуміння, як бодай якусь частину територій демократизувати та змусити жити в мирі зі сусідами й іншими державами та народами.
— А які можливі варіанти усунення Путіна від влади?
● В. Трюхан:
— Найімовірніше, Путіна приберуть свої ж. На це, власне, вказує проект із назвою “марш справедливості Пригожина”, який реалізувала одна з башт Кремля. Мені здається, ця історія ще не закінчена, у будь-який момент вона може повторитися в якійсь іншій формі.
Другий варіант — Путін може просто не витримати того тиску, який тепер чинять на нього, і зробити так само, як свого часу Гітлер, — позбавити себе життя. Людина, яка доведена до відчаю, яка відчуває, що її час закінчився, здатна на все.
І є третій шлях — шлях Каддафі. У разі, якщо Путін зможе протриматися ще якийсь час у владі, а політика держави не зміниться і Росія почне зазнавати ще гучніших поразок на українському фронті, можливе виникнення бунтів. Тоді вулиця диктуватиме свої умови й може просто розірвати Путіна на шматки, як це сталося у Лівії із Муаммаром Каддафі.
Четвертий сценарій — усунення Путіна від влади руками спецслужб США чи якихось інших країн — вважаю малоймовірним.
● С. Пархоменко:
— Пригожин уже випробував Кремль на стійкість. І Кремль видався далеко не залізобетонним. Отже, спокуса усунути Путіна та його найвідданіших союзників із часом проявлятиметься у російських елітах усе більше. Можливо, Путіна усунуть олігархи. Але, найімовірніше, це буде ФСБ, точніше, та її частина, яка усвідомлює, що продовження перебування Путіна у владі загрожує Росії крахом.
— Як скоро це може статися і як це вплине на війну?
● В. Трюхан:
— Як на мене, відлік іде вже не на роки, а на місяці, хоча ще й не на тижні. На війну це матиме безпосередній вплив. Військове керівництво РФ втратить мотивацію воювати далі за незрозумілі цілі. Це фактично така ж ситуація, як під час Першої світової війни. Коли Микола ІІ відрікся від влади, військове керівництво втратило будьяку мотивацію до продовження бойових дій. Як наслідок, Російська імперія вийшла з війни. Так само й тепер: якщо Путіна усунуть від влади, війна швидко закінчиться — російські війська вийдуть з України, зокрема і з Криму.
