2 бали з 10 — так експерти оцінили стан медицини в українських селах у 2020 році. Необлаштовані амбулаторії, брак обладнання, переважно низька кваліфікація лікарів — із такими реаліями стикаються селяни. Хто винен у цьому? Якою має бути амбулаторія в селі згідно і законодавчими нормами? Куди скаржитись, якщо ваше право на безплатну і доступну медицину порушують? Про це — у другій частині проекту “Село. Реалії” від газети “Експрес”.
Нагадаємо, “Експрес” провів експеримент, аби показати проблему з медициною на селі наочно: разом з лікарями ми вирушили у випадковим чином вибране село, щоб перевірити здоров’я мешканців. Результати вразили і нас, і лікарів. Про них читайте у попередньому номері газети. А зараз запрошуємо до розмови авторитетних експертів у галузі охорони здоров’я.
— Хто відповідає за стан сільської медицини в Україні?
— Міністерство охорони здоров’я має забезпечувати нормативно-правове регулювання питань, які стосуються підвищення доступності та якості медичного обслуговування у селах, — розповідає Наталія Чорновус, адвокатка, членкиня Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ. — Міністерство розвитку громад та територій повинно займатися тим же, а також розробляти і здійснювати заходи, спрямовані на розвиток медичної інфраструктури, та вносити на розгляд Кабміну відповідні пропозиції.
— На яку медичну допомогу має право кожен житель сільської місцевості?
— Мешканці сільської місцевості мають право на такий самий доступ до якісних медичних послуг, як і містяни. Проте наразі є низка проблем з наданням медичних послуг для селян.
— Скільки балів ви б поставили сільській медицині в Україні за 10-бальною шкалою?
— 2 бали, — каже Оксана Сивак, ексзаступниця міністра охорони здоров’я, експертка проектного офісу “Сільська медицина”. — Найбільша проблема нашої сільської медицини — недоступність. Коли в Україні розпочиналась реформа медицини, яку ініціювала Уляна Супрун, паралельно було чимало дискусій про те, чи треба будувати амбулаторії в селах. Міністерка наполягала на тому, що в нас досить амбулаторій і що завдяки системі роботи сімейних лікарів медицина на селі стане доступною. Я ж тоді казала, що така система спрацює у містах, де люди компактно живуть, де нема серйозних проблем із громадським транспортом. Але не в селах!
І що ми маємо в результаті? У селі моїх батьків 300 жителів, більшість з них — пенсіонери. Раніше, до реформи, за цим селом був закріплений дільничний лікар, який приїжджав чітко за графіком раз на тиждень у місцевий ФАП і надавав послуги. Тепер же люди підписали декларації з різними сімейними лікарями. Лікарка, з якою підписала декларацію моя мама, повинна обслуговувати 1500 осіб у різних селах! Звісно, у маленькі села, де 10 — 20 жителів, вона їздить рідше, ніж у великі, — просто тому, що на обслуговування всіх пацієнтів не вистачає часу. Тож виходить, що замість поліпшити ситуацію її погіршили.
— А що відбулось з фельдшерсько-акушерськими пунктами?
— Уляна Супрун вважала, що економічно невигідно утримувати фельдшера у селі. Цю ідею підтримував і Світовий банк. Але це стало однією з помилок у реформуванні сільської медицини. Бо треба було не про економічну вигоду думати, а про людей. Уявіть: у селі — 300 пенсіонерів, нормальної дороги немає, доїхати туди майже неможливо. Як людині отримати якісну меддопомогу? А фельдшер може і рівень цукру виміряти, і тиск, і сатурацію кисню перевірити. Фельдшер міг би бути помічником сімейного лікаря.
На щастя, на прохання місцевої влади у деяких селах цю штатну одиницю не скасували.
ГАРЯЧА ВОДА МУСИТЬ БУТИ!
— Згідно з нормативними документами, чи скрізь можуть бути облаштовані амбулаторії?
— Такий заклад створюється для надання первинної медичної допомоги понад 1500 особам населення у місті і понад 1200 — у сільській місцевості, — пояснює Ірина Шурпяк, заступниця директора департаменту охорони здоров’я ЛОДА. — Однак ОТГ у разі потреби можуть створювати амбулаторії і для меншої кількості осіб.
— Якщо у населеному пункті менш ніж 300 жителів, місцева влада може впроваджувати мобільні амбулаторії. Медичні працівники кілька разів на тиждень приїжджатимуть у село і надаватимуть послуги пацієнтам, — каже Тетяна Балтян, заступниця начальника відділу роботи з договорами щодо надання первинної медичної допомоги управління договірної роботи департаменту договірної роботи НСЗУ. — Такі приклади роботи мобільних амбулаторій є в Полтавській області.
— А хто вирішує, скільки працівників має бути в амбулаторії?
— Власник — місцева рада, а також керівник закладу охорони здоров’я.
— Які вимоги до амбулаторій?
— Площа кабінету для прийому пацієнтів має бути не меншою як 12 квадратних метрів, — розповідає Ольга Богославець, головна спеціалістка відділу санітарно-епідемічного нагляду управління державного нагляду за дотриманням законодавства ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області. — Також в амбулаторії мають бути процедурний/оглядовий кабінет/лабораторія — не менш як 20 квадратних метрів. Санвузол, вбиральня, гардероб для пацієнтів — це теж обов’язкові приміщення в амбулаторії. Вологе прибирання належить проводити щонайменше два рази на добу. В амбулаторії має бути тримісячний запас мийних та дезінфікаційних засобів.
— Селяни скаржаться, що в амбулаторіях часто нема гарячої води.
— Знаємо про такі скарги. Під час перевірок виявляємо амбулаторії, де нема рукомийників у лікарському кабінеті, гарячої води. Утім згідно з нормами, усі заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну (медико-санітарну) допомогу, повинні бути обладнані централізованим гарячим водопостачанням та каналізацією.
Згідно з нормами, усі заклади охорони здоров’я, що надають первинну медичну допомогу, повинні бути обладнані централізованим гарячим водопостачанням та каналізацією.
— Яке обладнання має бути у сільській амбулаторії?
О. Сивак:
— Як мінімум, кардіограф, пульсоксиметр, фонендоскоп, тонометр, глюкометр.
КУДИ СКАРЖИТИСЬ?
— Якщо стан амбулаторії незадовільний, куди може звернутись селянин зі скаргою?
О. Богославець:
— В обласне управління Держпродспоживслужби письмово чи телефоном. Однак слід надати вагомі аргументи, що порушення, виявлені в амбулаторії чи ФАПі, становлять серйозну небезпеку для здоров’я людей. Анонімні скарги не розглядають. Також слід звернутися до органів місцевого врядування, щоб вони провели комісійне обстеження медзакладу.
Н. Чорновус:
— У разі порушення права громадянина на медичну допомогу раджу звернутись із заявою чи скаргою до головного лікаря, якому підпорядкований заклад охорони здоров’я. Якщо на ваші запитання не надано відповіді, звертайтеся до департаменту чи управління охорони здоров’я.
Також звертаю увагу на гарячу лінію при ОДА, куди може зателефонувати громадянин з приводу неякісного надання медичної допомоги. У подальшому на основі звернення може бути проведено перевірку обласним департаментом охорони здоров’я (гаряча лінія МОЗ — 0 800 505 201; урядова гаряча лінія — 1545. — Авт.).
— Чи можна притягти до відповідальності винних за ненадання якісних медичних послуг селянам?
— Винні у порушенні законодавства про охорону здоров’я несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність. Якщо внаслідок невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов’язків настали тяжкі наслідки для пацієнта, слід звертатись до правоохоронних органів із заявою. (За ненадання допомоги хворому, що призвело до смерті чи важких наслідків, винному загрожує обмеження волі на строк до чотирьох років або позбавлення волі на строк до трьох років. — Авт.).
МОТИВАЦІЯ ДЛЯ ЛІКАРІВ
— Що потрібно зробити, щоб поліпшити стан сільської медицини?
О. Сивак:
— Створити умови для лікарів, щоб вони хотіли працювати в селах. Навіть якщо ми збудуємо надсучасні амбулаторії, але не буде мотивації для лікарів — жодного покращення не станеться. На мою думку, лікар має отримувати 20 — 25 тисяч гривень на місяць.
— Закон передбачає спеціальні заходи із залучення таких працівників у селах?
Н. Чорновус:
— Так. Утім істотних зрушень у забезпеченні додаткових гарантій медпрацівникам не сталося. Це могли б бути гідний розмір зарплати, належні умови праці (включаючи забезпечення необхідним медичним обладнанням та спеціальним транспортом), надання службового житла, транспорту, мобільного зв’язку, пільгових (іпотечних) кредитів на будівництво або придбання житла, компенсації плати за житлово-комунальні послуги та енергоносії, обслуговування та експлуатацію автомобільного транспорту, інші заохочувальні заходи.
І також, аби змінити ситуацію з наданням медичної допомоги у сільській місцевості на краще, потрібна активність громадян. Зокрема, слід брати участь у громадських слуханнях, які стосуються галузі охорони здоров’я.
У наступних номерах “Експресу” читайте про те, звідки беруться гроші на медицину, а також історії громад, які змогли перезавантажити медицину у своєму населеному пункті.
Якщо у вашому селі катастрофічна ситуація з медициною — пишіть нам на пошту lysty.expres@gmail.com або ж телефонуйте на номер 098-173-72-21.
Селяни заслуговують на комфортні умови життя!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як Кабмін змінив порядок виготовлення і видачі посвідчень членам таких сімей
