Однорічна донька 20-літньої Світлани — перемотана бинтами. Дівчинка плаче на руках у матері. Нещодавно маля перекинуло на себе чайник з окропом. У неї опіки 15 відсотків поверхні тіла. Дівчинка з мамою перебувають у львівському Центрі термічної травми та пластичної хірургії. Сюди привозять постраждалих від опіків з усієї України.
“У нас тут — просто скажений графік. Дуже багато пацієнтів!” — каже завідувач відділення Василь Савчин.
“Ми сюди потрапили вчора ввечері, — розповідає свою історію Світалана. — Донька потягнула за дріт електрочайник з окропом. Він перекинувся на неї. У мене був шок... Я одразу викликала “швидку”.
Василь Савчин каже, що стан цієї пацієнтки — досить важкий, може знадобитись пересадження шкіри. “Але остаточно план лікування визначать лише тоді, коли рани хоч трохи загояться”, — пояснює він.
Разом з лікарем заходимо до палати 8-річної Софійки. Коли дівчинці було шість місяців, вона теж потягнула електрочайник з окропом за кабель. Обпеченими були 45 відсотків поверхні тіла, зокрема руки, нога та живіт.
“Нам робили операцію у бостонській клініці у США — пересаджували шкіру. В Америці ми пробули три місяці. Тепер триває реабілітація — що пів року Софійці потрібно робити ультразвукові масажі та розминки, щоб м’язи та шкіра розтягувалися”, — каже мама дитини, 29-річна Юлія.
“Софійці довелося видалити багато ушкодженої шкіри — практично до фасції (сполучна оболонка тканин, яка пронизує все тіло. — Авт.), — додає Василь Савчин. — Пацієнтам із такими важкими опіками операцію треба робити якомога швидше, адже змертвілі тканини з часом розкладаються, всмоктуються в кров, через що людина може померти”.
Невдовзі Софійку чекає ще одна операція. “Доведеться розтинати м’язи та робити ще одне пересадження шкіри. Тоді дитина зможе вільно рухатися”, — пояснює лікар.
Софійчина мама каже, що і на мить не спускає очей з дитини. “Їй треба остерігатися травм, бо, якщо пошкодити ділянку зі шрамами, вона потім дуже довго і важко гоїться”, — каже Юлія.
Скоро у Софійки день народження. Батьки вірять, що це буде перше свято доньки, яке вона проведе не на лікарняному ліжку.
“Моя донечка — справжня бійчиня”, — каже Юлія.
“МИ ЗАБУЛИ ПРО ТІ ПЕТАРДИ, А МАКСИМКО ЇХ ЗНАЙШОВ...”
У сусідній із Софійчиною палаті лікується 15-річна Іра. Коли дівчинці було два роки, вона впала у каструлю з окропом. Обпекла спину, сідниці та праву ногу. Загалом було уражено 40 відсотків поверхні тіла. Ірині зробили шість операцій з пересадження шкіри.
“Недогледіли”, — опускає очі, повні сліз, її 43-річна мама Наталія. Жінка досі картає себе за те, що сталось.
Після операцій до 12 років Іра почувалася добре. Втім у підлітковому віці шрами стали сильно стягувати шкіру.
Тепер на Іру чекає лазерне шліфування — процедура, яка допоможе їх позбутися.
“Раніше я дуже комплексувала, що у мене не така гладка шкіра, як в інших. Але згодом зрозуміла, що треба прийняти себе такою, якою я є. Все, що я можу зараз зробити, далі лікуватися, щоб бути здоровою і не засмучувати маму”, — каже Іра. В одній із палат знайомлюся з шестирічним Максимком. Днями він вирішив погратись із петардами, що лежали у комоді. “Ми про них забули, — виправдовується мама хлопчика. — Аж раптом я почула дитячий крик, що долинав із кімнати. Син грався з цими петардами, розігрів їх у руках, і вони вибухнули. Було багато крові...”
Лікарі намагалися зберегти пальці хлопчика, зшивали неушкоджені ділянки. Проте один палець на лівій руці таки довелося ампутувати повністю, ще три — частково. “Перев’язування йому робили під загальним наркозом, бо Максимко постійно кричав від болю”, — каже мама.
Лікар Василь Савчин додає — наразі не відомо, які косметичні операції потрібні будуть Максимкові. Це стане зрозумілим після трьох тижнів реабілітації.
“ТОВАРИШ ЗАПРОПОНУВАВ СФОТОГРАФВАТИСЬ НА ЦИСТЕРНІ ПОЇЗДА”
Тим часом Василеві Савчину телефонують з іншого відділення.
“Привезли нового хворого, треба терміново бігти робити перев’язку”, — каже лікар.
Я вирушаю з ним. На лікарняному ліжку — 53-річний Михайло. Чоловік їхав до села в автобусі і раптом бачок системи охолодження позаду водія розірвався. Михайла облило гарячою рідиною. “Тиск у нього 130 на 80, є блювання. Сатурація в нормі. Хворого відправляємо на перев’язку”, — констатує після огляду Василь Савчин.
53-річного Михайла, який зазнав опіків у маршрутці, відправляють на перев'язку.
У дорослому відділенні центру — близько 40 пацієнтів після важких травм. Заходжу до першої палати та знайомлюся із 26-річною Іриною. Місяць тому вона дістала опіки 70 відсотків поверхні тіла.
“Я поверталася з роботи із колегою. Йшли колією. Товариш запропонував сфотографуватися на цистерні поїзда, — згадує той вечір дівчина. — Пам’ятаю, як вилізла туди. Лінії, по яких ходить електричка, не були знеструмлені. Мене вразило напругою від електричної дуги...”
Товариш Ірини викликав “швидку”. Стан у дівчини був критичним. “Кілька діб вона була в реанімації на апараті штучного дихання. Потім пацієнтці зробили вісім операцій із пересадження шкіри. На щастя, організм Ірини виявився сильним, і вона вижила. Тепер пацієнтка вже потроху встає з ліжка, пробує ступати перші кроки”, — розповідає завідувач центру.
“З РЕБЕРНОГО ХРЯЩА МИ ЗМОДЕЛЮВАЛИ ДІВЧИНІ ВУХО”
У центрі термічної травми загалом 55 ліжко-місць — 15 для дітей та 40 для дорослих. Тут роблять операції не лише тим, хто постраждав від опіків. Зокрема, завідувач центру розповідає про пацієнтку, яка з народження не мала вушної раковини.
“З реберного хряща (який з’єднує ребро з грудною кліткою) ми змоделювали дівчині вухо. Потім протез вживили під шкіру. Далі потрібно було чекати рік, щоб нове вухо прижилося. Воно, до слова, дуже навіть естетичний вигляд має, — каже Василь Савчин. — А був ще такий випадок. Після укусу собаки одна з пацієнток втратила частину носа. Ми пересаджували їй шкіру з чола на цей орган, а за кілька місяців, коли тканини прижились, оперативним методом коригували форму носа”.
За словами пана Василя, щороку робота в центрі ускладнюється. Причина — брак державного фінансування.
“Нам вкрай бракує медичного персоналу. На весь центр — усього 29 медсестер та 8 лікарів, — скаржиться Василь Савчин. — Наш центр співпрацює із закордонними клініками — ізраїльськими, американськими, німецькими, польськими. Я був у багатьох наших закордонних партнерів. Там умови роботи — значно кращі. Лікарів вистачає, новітнє обладнання. У нас же — постійно бракує грошей...”.
У Центрі термічної травми та пластичної хірургії щороку рятують близько 500 пацієнтів.
Дуже прості правила, аби не обпектися
Василь Савчин каже — кількість людей, які потрапляють до лікарень з опіками, зменшується. “Якщо в 1990-х в Україні було близько 120 тисяч таких пацієнтів щороку, то тепер — 27 — 30 тисяч пацієнтів”, — каже він і нагадує прості правила, які можуть допомогти вберегти дітей від таких травм:
* Електрочайник та, зокрема, кабель від нього мають бути розташовані так, щоб дитина не могла дотягнутись до них.
* Регулярно перевіряйте ізольованість дротів та справність електротехніки, яка є в домі.
* Ізолюйте розетки спеціальними кришками.
* Не зберігайте вдома піротехнічних засобів.
* Гарячі рідини не можуть бути в доступному для дитини місці. До прикладу, каструлі з окропом краще ставити на задні конфорки плити — ближче до стіни.
* Хімічні побутові засоби для прибирання також часто є причиною опіків. Їх потрібно зберігати у зачиненій шафці на рівні, що перевищує зріст дитини.
* Вогонь під час відпочинку на природі також не можна залишати без нагляду.
* Якщо ви чи ваша дитина все ж таки дістали опіки, то перш за все охолодіть рану — кілька хвилин потримайте її під холодною проточною водою. Накладіть на неї антисептичну пов’язку та зверніться до лікарів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як виникає і проявляється епілепсія
