Війна росії проти України вийшла на новий етап. Путін оголосив у країні мобілізацію, різко дав зелене світло реалізації плану щодо анексії окупованих територій через так звані референдуми і, що головне, — пригрозив Україні та світові ядерною зброєю. “У разі загрози територіальній цілісності нашої держави для захисту Росії та нашого народу ми, безумовно, використаємо всі наявні у нас засоби. Це не блеф!” — заявив очільник країни-агресорки.
Водночас прессекретар президента рф Дмитро Пєсков акцентував: “Росія розглядатиме спроби України повернути окуповані землі як атаку на територію рф”. У такому разі, кажуть поплічники путіна, кремль проводитиме вже не спеціальну військову операцію, а “контртерористичну операцію на своїх територіях”.
Якого розвитку подій тепер можна чекати? Про це — у розмові з експертом Українського центру дослідження проблем безпеки Олександром Коваленком, директором військових програм Центру Разумкова Миколою Сунгуровським, експертом Міжнародного центру перспективних досліджень Ігорем Петренком, директором Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Володимиром Фесенком, експертом з міжнародних питань Вадимом Трюханом та директором Центру зовнішньополітичних досліджень ОПАД Сергієм Пархоменком.
— Гауляйтер Криму Сергій Аксьонов каже, що росія готова оголосити контртерористичну операцію замість спеціальної військової операції. Що це змінює для нас? Чи варто очікувати нападу з території Білорусі? Чи може рф знову спробувати захопити Київ?
● І. Петренко:
— Абсолютно нічого це не додає в сенсі зміни динаміки на полі бою. Маємо розуміти, що з 24 лютого 2022 року рф застосовує в Україні весь свій арсенал — від бронетехніки різних видів до ракет та високоточної зброї.
Спроба захопити Київ знову — можлива. Але вона не буде успішною. Нині ми маємо укріплені рубежі, підрозділи, які здатні тримати оборону.
● В. Трюхан:
— Росія, звичайно, робитиме спроби організувати якісь контрнаступи. Проте з тими ресурсами, які вона наразі має, успіху в неї не буде. Так, Лукашенко днями знову прилітав до Сочі. Але це не означає, що завтра Білорусь вступить у війну офіційно. На це Лукашенко не піде за жодних обставин. Проте він може дозволити й надалі використовувати власну територію для потреб війни, що, власне, й відбувається уже декілька років.
● С. Пархоменко:
— У Білорусь можуть перекинути мобілізованих для того, щоб не лише скувати деякі частини ЗСУ на півночі, а й навіть спробувати знову атакувати.
Нагадаю, кінцевою метою так званої спецоперації було не захоплення Півдня чи Донбасу. Кінцева мета — повалити легітимну українську владу, повернути Януковича і створити “Союзну державу росії, Білорусі та України”, тобто реанімувати срср. Причому путіну це потрібно зробити до грудня — до сотої річниці створення радянського союзу.
— Чи продовжуватиме Україна, попри погрози росії, звільняти свої території, на яких уже відбулися “референдуми”?
● В. Фесенко:
— Так, для нас мета залишається незмінною — звільнення усіх окупованих територій. Безумовно, для того, щоб іти в контрнаступ, треба більше сучасної зброї — і танків, і бронетехніки. Потрібні також авіація (бо у ворога перевага в авіації) та безпілотники.
Росії не вистачає вояків не те що на наступ, а навіть на оборону. Максимум, що може статись внаслідок часткової мобілізації, — це стабілізація лінії фронту. Це завдання-мінімум для росіян. Вони хочуть убезпечити себе від подальшого контрнаступу українських військ.
Тому для нас було б бажаним, поки ще не відбулася ця мобілізація, скористатися моментом і там, де є слабкі ділянки фронту, спробувати контратакувати. Але для цього, повторюю, потрібна додаткова зброя і додаткові боєприпаси.
— Очевидно, що контрнаступ — це завжди величезні втрати з боку того, хто наступає. Наскільки складним може виявитися для нас цей етап?
● С. Пархоменко:
— Контрнаступ на Харківщині дався відносно малими втратами. Якщо все правильно спланувати, то можна повернути Донбас, Південь і Крим, не допускаючи великих втрат.
Щоправда, в такому разі повернення окупованих територій відбуватиметься довше, і воно може тривати до травня 2023 року. Але це за умови безперебійного постачання західної зброї! Нам потрібно більше систем ППО та ракет дальністю 300 кілометрів і більше.
— Як рф намагатиметься відповісти на продовження контрнаступу Україною?
● О. Коваленко:
— Росія може почати завдавати ударів по критичній інфраструктурі — мостах, залізничних вузлах, органах влади. Така в неї тактика й стратегія ведення бойових дій.
● В. Фесенко:
— Стратегія рф підступна. Нам треба посилювати системи протиповітряної та протиракетної оборони. Не лише у великих містах, а й навколо критично важливих об’єктів інфраструктури, зокрема енергетичних.
Варто зауважити, що ракет у росії стає все менше. Росіяни, за оцінкою нашої військової розвідки, вже використали приблизно 60% ракет. За стандартами, приблизно чверть свого ракетного потенціалу вони мають зберігати — це стратегічний резерв на випадок ядерної війни. Тобто рф зможе використати приблизно 20% ракет. Високоточних у них ще менше. А по об’єктах критичної інфраструктури потрібні саме високоточні.
● І. Петренко:
— Росія як країна-терорист прагне зірвати опалювальний сезон в Україні. Тож битиме по електростанціях, теплоелектроцентралях і так далі. Але оскільки США надасть нам зенітно-ракетні комплекси NASAMS, то зможемо протидіяти таким планам.
Росіяни намагаються нині просунутися на донецькому напрямку. Але ЗСУ героїчно стоять на позиціях і не дають ворогові йти вперед. Не хочу розповідати подробиць, зазначу лише, що до листопада або в листопаді ми, найімовірніше, матимемо чергові позитивні новини з фронту. І путін розуміє неминучість військової катастрофи для себе в Україні. Подивіться, які тепер від нього ідуть сигнали: Туреччина заявила, що росія готова до переговорів на нових умовах.
— Власне про переговори. У соцмережах шириться інформація, що росія та Україна негласно домовились про перемир’я. Що думаєте?
● С. Пархоменко:
— Не вірю у це. Це провокації, які навмисне запускає рф задля штучного підігрівання внутрішньоукраїнських суперечок.
● В. Трюхан:
— Немає ніяких ні публічних, ні тіньових переговорів. Нема про що домовлятися. Росія розуміє домовленості як умови капітуляції України. Натомість ні український народ, ні ЗСУ, ні керівництво держави такого варіанта не розглядають у принципі.
— На ваш погляд, яка ймовірність того, що росія застосує ядерну зброю для ударів по Україні?
● О. Коваленко:
— Ядерна зброя в росії, м’яко кажучи, у незадовільному стані. Минулого літа в рф було проведено перевірку ядерних реакторів. Путін отримав правдивий звіт щодо стану міжконтинентальних балістичних ракет класу УТТХ.
Ці ракети протягом останніх тридцяти років не проходили обов’язкового технічного обслуговування та регламентних ремонтних робіт. Оскільки пускові шахти з ракетами розташовані по всій території рф, є висока ймовірність того, що в разі запуску вибух може статися у самій шахті або в повітряному просторі росії.
Оскільки пускові шахти з ракетами розташовані по всій території рф, є висока ймовірність того, що в разі запуску вибух може статися у самій шахті або в повітряному просторі росії.
● В. Фесенко:
— Значна частина експертів, зокрема західних, скептично оцінює сценарій із застосуванням ядерної зброї. Але цілком відкидати його не можна. На жаль. Тому що ми не знаємо напевне, що в голові путіна. Очевидно, що він не хоче програвати. Якщо путін піде на такий крок, це стане початком знищення самої росії.
Особисто я вважаю такий сценарій малоймовірним. Наведу свій специфічний аргумент. Фактично одночасно зі заявами про мобілізацію, про “референдуми” путін таки пішов на реалізацію домовленостей щодо звільнення азовців. Чому? Бо для нього важливо зберігати певні містки, щоб домовитися у перспективі. Він не хоче ризикувати.
Якби путін був абсолютним фанатиком, який хоче спалити світ у вогні ядерної війни, не було б домовленостей про звільнення азовців, зернової угоди і так далі. Ця людина має купу палаців і живе в розкоші не для того, щоби все це раптом згоріло. Він лякає, а насправді розуміє, що це буде кінець для всіх, зокрема і для росії.
● М. Сунгуровський:
— Можливо, ці погрози — справді лише залякування, а можливо, як припускають деякі аналітики, буде спроба росії завдати демонстративного ядерного удару по території, де фактично немає людей. Наприклад — по острову Зміїний, про що все частіше заявляють кремлівські пропагандисти. Цей удар не матиме жодного воєнного сенсу, але продемонструє готовність до застосування зброї масового ураження. Таким чином росія намагатиметься схилити Україну до капітуляції.
● В. Трюхан:
— Загрози насправді зросли. Це очевидно. Проте навряд чи йдеться про масштаби Хіросіми/Нагасакі. Рашисти можуть піти хіба що на застосування тактичних ядерних боєзарядів. Де саме? Це знають лише вони. Найімовірніше, може йтися про прифронтові міста — для того, щоб посіяти страх і паніку по всій Україні.
● С. Пархоменко:
— Так, росія може застосувати тактичну ядерну зброю із зарядами малої потужності проти тих локацій, де висока концентрація підрозділів ЗСУ. Або ж проти невеликих населених пунктів — з метою залякування. Імовірний також демонстративний удар над Чорним морем чи Північним Льодовитим океаном, як припускають американські аналітики.
Але стратегічну зброю ворог використати не наважиться.
— Якою може бути відповідь України і Заходу, якщо росія застосує ядерну зброю?
● І. Петренко:
— Навіть на демонстративне застосування росією ядерної зброї одразу ж жорстко відреагує світ. Буде вирішено питання із закриттям неба, нафтового та газового ембарго для росії, відключенням її від системи SWIFT і так далі. РФ ризикує опинитися у цілковитій ізоляції. Змінити свій підхід до неї можуть навіть такі країни, як Китай, Туреччина, Індія. Тому що всі розуміють: використання будь-якого виду ядерного озброєння відкриває скриньку Пандори.
● С. Пархоменко:
— Захід має діяти превентивно. Наприклад, розмістити в Україні ядерні боєголовки. У разі, якщо ядерну зброю таки буде застосовано, то у Заходу є тільки один варіант: офіційно вступити у війну проти рф і завдати ударів (не обов’язково ядерних) по російських об’єктах інфраструктури.
Якщо рф жорстко не зупинити нині в Україні, то західній цивілізації у найближчі десятиліття просто загрожуватиме загибель.
Щодо України, то я певен, що ми не здамося навіть у разі ядерних бомбардувань.
