В українських військах чимало підрозділів, у яких з лютого 2022 року не було ротацій. Бійці кажуть, що готові витримувати все, адже розуміють, що потрібні на фронті. Але, твердять фахівці, відпочинок військовим конче потрібний. Бо брак його негативно впливає не лише на стан окремого військовослужбовця, але й на боєздатність усього підрозділу.
“МИ — ВИСНАЖЕНІ”
До повномасштабного вторгнення 21-річний львів’янин Максим (ім’я змінено на прохання співрозмовника. — Авт.) займався творчістю, писав тексти та сценарії для відео. Та коли ворог атакував 24 лютого, Максим став на захист країни. Хлопець записався у ТрО, невдовзі склав присягу і вже у червні минулого року поїхав на передову.
“Сім місяців ми перебували на Харківщині неподалік кордону з РФ. Там жили у бліндажах, чергували в окопах. Відбувалися обстріли наших позицій, але це було “ніжно”, якщо порівнювати з нинішніми умовами, — розповідає Максим, солдат 219-го окремого батальйону сил ТрО. — Після цього нас відправили під Бахмут, де точилися активні бої. Там ми провели близько місяця. Після виконання бойових завдань під Бахмутом вирушили на Сумщину, а згодом — на Соледарський напрямок, де щодня відбуваються інтенсивні обстріли наших позицій”.
Максим і його побратими пішли служити добровольцями. Були глибоко мотивовані. Але за більше ніж рік бійці стали емоційно вигоряти.
“Я втратив уже дуже багато друзів... Та навіть якщо гине хтось з іншої роти, і ти ледь знав його, все одно дуже боляче, — каже Максим. — Особливо, коли стаєш свідком загибелі. Одразу думаєш: “Чи міг я щось вдіяти, а може, чогось недоробив, а може, і собі окоп недокопав, і вже завтра зателефонують моїй мамі...
Фізично людина може адаптуватися до будь-чого, але психологічно — важко. Люди виснажені. Щиро кажучи, декому вже “по барабану” — прилетить чи ні. Таке психологічне виснаження знижує дієздатність військовослужбовця. Тим часом у росіян нещодавно відбулася ротація. Приїхали “свіженькі”, які дуже активно воюють. Помітно, що в них багато сил, запалу, енергії. У нас же катастрофічно бракує людей. Ми заступаємо на позиції й не знаємо, коли повернемося”.
Максим питав у командира, коли їх замінять і відведуть хоча б на якийсь час у тил. Відповіді не почув.
“Коли до нас приїжджають з перевіркою, щоб визначити стан батальйону, то на папері все чудово! Насправді ж моральний стан бійців дуже поганий. Реакції на наші скарги нема, — ділиться Максим. — Не вийти на позиції ми не можемо. Якщо не вийдемо, то в інших оголиться фланг. Так, ми нестимемо службу і далі, але цілком можливо, що в якийсь момент нерви таки здадуть”.
Максим пояснює, що командуванню тепер невигідно міняти бійців на передовій.
“Триває контрнаступ. Щоб нас замінити, потрібно знайти інший батальйон, можливо, із загального резерву. Але такий батальйон вигідніше перекинути в місця наступу, — обмірковує боєць. — Як би мало бути? Як мінімум, військовим потрібно точно знати, скільки часу ще треба протриматися на фронті без ротації. Це допомагає. Наприклад, сказали б нам: три місяці ви “на нулі”, а три місяці — в тилу”.
ЩО КАЖЕ ЗАКОН?
“Терміни ротації встановлюються командуванням Збройних сил України відповідно до потреб та відповідних завдань, — каже Роман Лихачов, адвокат приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини. — Але це питання варто було б врегулювати й на законодавчому рівні. Наприклад, встановивши, що військовослужбовець не може перебувати в зоні бойових дій пів року чи рік. Нещодавно було зареєстровано законопроект, який пропонує право на звільнення через 18 місяців після мобілізації. Але ж потрібно підрахувати, скільки в нас таких військовослужбовців, у яких невдовзі підійде строк 18 місяців. У лютому-березні 2022 року пішло обороняти країну дуже багато людей. Якщо всі звільняться, то у вересні й жовтні матимемо недоукомплектування бригад! Думаю, саме тому й не приймають цей документ.
У нас дефіцит мобілізаційного ресурсу, насамперед професіоналів, є багато загиблих, поранених. Тому держава максимально використовує людей на всіх напрямках фронту. Натомість є ситуації, коли військовослужбовці самовільно залишають військову частину, бо психологічно не витримують. Людина не може воювати постійно. Якщо був би кінцевий термін служби, то багато людей пішло б служити. Думаю, частина шукає можливості уникнути мобілізації саме через те, що вони розуміють — це може бути на роки”.
Дмитро Снєгирьов, військовий експерт, співголова ГІ “Права справа” підтверджує, що в Україні поняття “ротація” не закріплене в правових документах. А дані про можливість проведення ротації чи її процедуру — закриті.
“У країнах НАТО ротації проводять через 30 — 45 днів, — каже експерт. — У нас же військовий підрозділ можуть відправити на ротацію у двох випадках: якщо змінюють тактичне завдання або для поповнення особового складу, якщо підрозділ зазнав втрат. Але на практиці доукомплектація особового складу відбувається без виведення на ротацію”.
Експерт зазначає, що в Україні мобілізований військовослужбовець проходить службу до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
“Фактично, якщо людину мобілізували, то до закінчення війни ні про які ротації мова не йтиме, — каже Дмитро Снєгирьов. — Але зради тут нема. На жаль, у нашого ворога чисельна перевага в “живій силі”. Підготовлений мобілізаційний резерв РФ становить 1,7 мільйона осіб. Загальний мобілізаційний резерв, за різними оцінками, — від 10 до 12 мільйонів осіб. В Україні брак військовослужбовців, які можуть замінити бійців безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
Але, з іншого боку, виникає велике питання щодо кількості співробітників у різних структурах МВС — це приблизно 400 тисяч осіб. Апарати у правоохоронних органах надміру “роздуті”. Ось це і є резерв для поповнення лав ЗСУ і для проведення ротацій”.
ЗНИЖУЄТЬСЯ БОЄЗДАТНІСТЬ, ВТРАЧАЄТЬСЯ УВАГА
“В арміях країн НАТО проводили дослідження, наскільки може зберігатися боєздатність підрозділу залежно від того, скільки часу він перебуває у стані боїв навіть середньої інтенсивності. Так ось, якщо протягом тижня підрозділ веде безперервні бої, військові сплять по декілька годин, то його боєздатність через накопичення бойового стресу знижується більш ніж на 50%, — каже Павло Горбенко, психолог, психотерапевт Центру психічного здоров’я Києво-Могилянської академії. — Підрозділ не може перебувати на передовій постійно, адже за таких умов людина виснажується, притуплюється увага. Боєць перестає реагувати з тою швидкістю, якої вимагає сучасний бій, коли потрібна миттєва реакція і опрацювання інформації з різних джерел. Тому необхідно виводити бійців для того, щоб психіка, організм мали можливість відновитися”.
Психолог наголошує, що відпочити у бліндажі повноцінно неможливо.
“Організм має відпочивати в умовно безпечному місці. Адже коли боєць перебуває у бліндажі, все одно є думки, що “щось може прилетіти”. Власне дуже багато енергії витрачається на тривожне очікування, — каже Павло Горбенко. — Зауважу, якщо довго не було ротації, то навіть декілька днів на пункті постійної дислокації не дадуть можливості відновитися. В ідеалі всі бійці мають проходити огляд, їхній командир має бути підготовленим і має помічати ознаки, які вказують, що людині негайно необхідно в тил. Загалом, на мою думку, потрібні ротації тривалістю тиждень і більше хоча б раз на три місяці”.
