Цього року Безпековий бюджет України зріс на 21 мільярд гривень порівняно з минулим роком. Загальна сума, виділена на національну безпеку й оборону, становить приблизно 267 мільярдів гривень — це майже 6% ВВП. Та експерти кажуть: цих коштів не достатньо, щоб покрити базові потреби української армії.
Чого бракує найбільше та як це впливає на оборонну спроможність країни, обговорюємо з Сергієм Грабським, полковником ВСУ, співзасновником всеукраїнської ГО “Союз учасників миротворчих операцій”, та Олегом Ждановим, військовим експертом, полковником запасу.
— Яке озброєння має українська армія?
О. Жданов:
— Середній вік українського озброєння — більш як 50 років. Переважно — радянські розробки з невеликими модернізаціями. Наприклад, маємо протитанковий ракетний комплекс “Стугна-П”, розроблений на основі радянського комплексу танкового керованого озброєння. Також модернізували старі лазерні прибори розвідки — до них додали GPS-навігацію. Сучасне здебільшого озброєння частин спеціального призначення (снайперські гвинтівки, протибатарейні радари).
С. Грабський:
— Системи протиповітряної оборони ми збираємо із залишків радянського оснащення. Хоча регулярно й проводимо їх відновлення, намагаємося подовжити термін експлуатації, все ж якість протиповітряного озброєння залишається далекою від ідеалу. І його недостатньо, щоб забезпечити повне прикриття важливих об’єктів і регіонів України.
— Якого озброєння не вистачає найбільше?
О. Жданов:
— Бракує всього: від вантажівок до артилерійських систем та літаків. Основними вантажними засобами залишаються радянські МАЗ-500. Військові частини матеріального забезпечення, артилерійські підрозділи до 2017 року отримали нові вантажівки КрАЗи, хоча й не в повному обсязі. Лише у квітні 2021 року Міноборони оголосило тендер на закупівлю військових джипів. Наразі в армії послуговуються радянськими ВАЗ-3151.
Бракує всього: від вантажівок до артилерійських систем та літаків.
Більшість закупівель держоборонзамовлень стосуються модернізації та ремонту старої техніки, а не купівлі нового сучасного озброєння. Загалом на рік ремонтують не більш як 300 одиниць техніки, хоча потреба Збройних сил — 5 — 8 тисяч.
С. Грабський:
— Також великою проблемою є нестача надводних кораблів, а підводні судна в нас зовсім відсутні. Щоб уберегти узбережжя, слід наростити оснащення протиракетних систем захисту, забезпечити воєнно-морські сили зброєю, яка може знищувати надводні цілі. Україна не в змозі створити крейсерські гармати чи іншу потужну техніку. Та, відштовхуючись від наших економічних можливостей, ми можемо розвинути “москітний флот” (кораблі невеликого тоннажу, які здатні оперувати у прилеглих територіальних водах).
— А в якому стані російське озброєння?
О. Жданов:
— На жаль, у нашого противника стан тактичної ланки значно кращий. Впродовж останніх п’яти років Росія безперервно нарощує темпи виготовлення нових і модернізації старих зразків озброєння. Передусім зброю постачають у західному напрямку — вздовж нашого кордону. До прикладу, російську 150-ту мотострілкову дивізію, локалізовану поблизу Донецької області, сформували 2017 року. Тоді її забезпечили всією необхідною бойовою технікою. Тепер дивізію переозброюють новітніми артилерійськими системами, танками Т-90 (замість Т-72), покращеними бронемашинами. Найбільша перевага російської армії — в авіації. Їхні основні літаки, як-от багатоцільові винищувачі МіГ-29 чи Су-30, наразі недосяжні для України.
С. Грабський:
— Якщо порівнювати загальну кількість українського та російського озброєння, то справної техніки в Росії більше. Щоправда, основу теж становить відремонтоване й модернізоване оснащення часів Радянського Союзу. Якісно нових типів зброї — одиниці. Безпідставно порівнювати економічний потенціал України й Росії та говорити про те, що ми можемо досягти паритету в озброєнні. Ми маємо дати не кількісну, а якісну відповідь на агресію.
На жаль, проблема України в тому, що ми самостійно не виготовляємо все необхідне оснащення у замкненому циклі. Тому нам, наприклад, доводиться купувати літаки за космічні кошти, щоб становити конкуренцію російській армії. До того ж темпи виготовлення української зброї не відповідають потребам армії. Так, до прикладу, ми створили власний ракетний протикорабельний комплекс “Нептун”. Однак він існує лише в одному екземплярі, виготовленому для випробувань.
— Яке ще озброєння виготовляють в Україні?
О. Жданов:
— Ми створили високоточний керований снаряд “Вільха” для реактивної системи залпового вогню “Смерч”. Однак він майже не потрапив до держоборонзамовлення. Ще маємо міномет “Молот”. Щоправда, його заборонили використовувати в ЗСУ через численні поранення військових, які сталися внаслідок використання пристрою. Також є українська розробка оперативно-тактичного ракетного комплексу “Грім”. Утім, його спроектували для іноземного замовника...
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, чим різняться і як функціонують Рада Європи, Європейська Рада та Рада Європейського Союзу
