Сотні українців перебувають у російських в’язницях, колоніях, у полоні на окупованих територіях. Іноді їхнім рідним здається, що влада про них забула. В яких умова нині живуть ці люди та як пандемія змінила умови їхнього перебування у в’язниці?
“СПІВРОБІТНИКИ ФСБ ПРОПОНУВАЛИ СПІВПРАЦЮ”
35-річний Володимир Якименко, житель села Чаплинка, що на Херсонщині, засуджений до 15 років колонії в Криму. У нього залишились 14-річний син та 13-річна донька.
“Чоловік був активістом “Автомайдану”. З 2014-го допомагав українським військовим, підтримував родини, які втікали з Криму, — розповідає Олена Якименко, дружина. — Після анексії півострова перевозив людей з материкової України на півострів і назад. 11 червня 2017 року під час перетину межі його затримали. Підкинули амфетамін. Звинуватили у транспортуванні та збуті наркотиків...”
За словами Олени, три дні її чоловіка катували на КПП.
“Одягали протигаз, перекривали доступ повітря, били. Він непритомнів і в напівпритомному стані йому давали підписувати документи, погрожували, що вб’ють”, — каже Олена.
Чоловік був у кримському СІЗО, потім опинився у Саратовській області РФ — у колонії в місті Пугачові. Лише через два роки після затримання Олена вперше змогла побачитись з ним.
“Розповів, що його ставили на розтяжку, били палицями по ногах, роздягали догола і виганяли на 30-градусний мороз, — каже Олена. — Співробітники ФСБ пропонували співпрацю. Та Володимир відмовився. Його засудили на 15 років. Годують їх у колонії квашеною капустою, яка давно перебродила, та кормом для лосів... Чоловік схуд на більш як десять кілограмів. У нього загострився гастрит, розвинулася виразка дванадцятипалої кишки, дошкуляє плече, яке йому вибили”, — розповідає Олена.
Нині у колонії, за словами жінки, серйозна загроза поширення коронавірусу.
“Масово стали проявлятися симптоми застуди, підвищується температура”, — каже вона.
“У медчастину вишиковувались черги, — продовжує розповідь Олена. — Щоб отримати одну таблетку від температури, потрібно було простояти годину! Мій чоловік теж захворів. Декілька днів підвищувалась температура, але йому давали лише одну таблетку, коли добігала майже до 39. У колонії ніхто не носить маски, навіть працівники медчастини...”
“ДЕНИС ЧЕКАЄ ОБМІНУ ПОЛОНЕНИМИ”
41-річний Денис Кашук проживав із дружиною і сином у Сімферополі. Працював у рекламній компанії. За освітою — політолог, навчався у Києві. Рідні припускають, що через свої проукраїнські погляди він поплатився свободою. Дениса заарештували за буцімто зберігання зброї та вибухових речовин. Також його звинуватили у контрабанді.
“Така доля чекає будь-яку людину, яка залишається українцем у теперішньому Криму”, — вважає Олена Гусейнова, сестра Дениса. Рідні припускають, що після затримання підконтрольні Кремлю силовики шантажували Дениса, погрожуючи розправою над його дружиною і трирічним сином.
“У Дениса була коротка можливість поговорити з мамою та дружиною перед судом. Він попросив їх терміново залишити Крим, — каже Олена. — Упродовж двох днів тітка з чоловіком виїхали. Дружина Дениса відмовилася”.
Армянський міський суд визнав Кашука винним і засудив до 3,8 року колонії загального режиму. Вирок Денис оскаржувати не збирається і, за словами сестри, чекає обміну політв’язнями.
“ЦЕ ТОБІ ЗА МАЙДАН!”
30-річний Олександр Шумков відбуває покарання у виправній колоні міста Торжок Тверської області. Його засуджено до 4 років позбавлення волі “за участь у діяльності екстремістської організації”.
“З підліткового віку Сашко був одним із творців осередку Спілки української молоді, намагався розвивати українську мову на півдні України, організовував виставки про воїнів УПА, — розповідає Людмила Шумкова, тітка політв’язня. — Був на Революції Гідності, потім пішов добровольцем на війну, отримав контузію. Зник у 2017-му році, напередодні Дня Незалежності... Про те, що він у Росії, довідалися зі сторінки у соцмережі колишнього нардепа-регіонала. Невдовзі мама Олександра отримала лист від Слідчого комітету Російської Федерації про те, що її син перебуває у Брянському СІЗО”.
За словами тітки, у Росію Олександра передали через пункт пропуску в Сумській області. “Олександра вивозили у непритомному стані, — каже Людмила. — У грудні 2018-го його засудили на 4 роки загального режиму. Під час етапу в Торжок Олександра били. А на “прийомці” працівники колонії поставили його на розтяжку, били дубинками по ногах і спині, говорили: “Це тобі за те, що вбивав на Майдані “Беркут”.
У колонії Олександра посадили в камеру посиленого режиму, не дозволяли побачень, передач. Декілька разів він голодував. У в’язниці втратив 20 кілограмів. Після контузії його турбує біль голови, підвищується тиск”.
“УМОВИ ТАМ ЖАХЛИВІ — КЛОПИ, ТАРГАНИ, МИШІ”
За інформацією родичів політв’язнів, понад 80 бранців Кремля — кримськотатарського походження. Серед них 41-річний Рустем Шейхалієв, батько трьох дітей, активіст. Йому приписують участь у діяльності терористичної організації, приготування до насильницького захоплення влади. Під вартою з 27 березня 2019 року.
“Мій чоловік був дуже активним, і саме його громадянська позиція стала приводом для арешту, — каже 41-річна Сурія Шейхалієва, дружина. — Коли почалися арешти невинних людей, Рустем допомагав родинам політв’язнів, ходив на суди, їздив у Ростов-на-Дону підтримувати в’язнів. 27 березня 2019 року в Криму відбулись масштабні арешти. До нас прийшли з обшуком о 5.30. Нічого екстремістського не знайшли. Вилучили релігійні книги, телефони, комп’ютер. Чоловіка забрали. Два дні я не знала, де він”.
Суд залишив Рустема під вартою. Його етапували у Ростов-на-Дону, де пробув до вересня. Потім повернули у Сімферопольське СІЗО №1 для проведення слідчих дій.
“Умови там жахливі — клопи, таргани, миші, — каже Сурія. — У чоловіка хронічний пієлонефрит. Він сильно кашляє. Зі слів адвоката, у СІЗО ні масок, ні засобів дезінфекції немає”.
“ЗАБРАЛИ В НАС ВСІ ГРОШІ”
Політв’язень Марлен Асанов — теж активіст. Допомагав родинам політв’язнів, приїжджав на обшуки, фіксував усе на камеру, мав свій канал в інтернеті. У Бахчисараї він також відомий меценат, власник етнографічного комплексу, пропагував кримську культуру.
Батько чотирьох дітей був заарештований 11 жовтня 2017 року разом з п’ятьма іншими кримськими татарами в місті Бахчисараї. Звинуватили в організації діяльності терористичної організації.
“Забрали техніку, книги та всі гроші, які були в будинку”, — розповідає Айше Асанова, дружина Марлена. Через епідемію COVID-19 Айше нині не може побачитися з чоловіком. Каже, що в нього розвинувся артроз колінного суглоба, також випадають зуби.
“ЗАХИСНУ МАСКУ КОНФІСКУВАЛИ”
Тофік Абдулгазієв — також кримський активіст. Допомагав в організації заходів для дітей політв’язнів і займався передачами ув’язненим. Батько чотирьох дітей. Його звинувачують в участі у терористичній організації та у приготуванні до насильницького захоплення влади.
“У нас була можловість виїхати з півострова, та чоловік категорично відмовився, — розповідає Аліє, дружина Тофіка. — Уже рік і два місяці чоловік у СІЗО в Сімферополі. Йому загрожує від 10 до 15 років. Я його можу побачити тільки тоді, коли виводять з автозаків і заводять у суд. Це декілька секунд. У СІЗО жахливі умови. У камері — 10 ліжок, а в’язнів 15, тож сплять за чергою. Нікому не видають ніяких засобів безпеки. Я передала йому маску, але її в нього конфіскували”.
“ЗВИНУВАТИЛИ В ТЕРОРИЗМІ”
Ще одна категорія громадян України, які нині позбавлені волі в Росії, — полонені в ОРДЛО. Одним з таких є 21-річний Станіслав Панченко, боєць 58-ї окремої мотопіхотної бригади, родом із Полтавщини. Зник у ніч з 17 на 18 січня 2019 року. Йому залишався місяць до ротації, але додому він так і не повернувся.
Мама Станіслава, 52-річна Валентина, розповідає, що під час її останньої розмови зі сином зв’язок раптово обірвався. А потім син зник. Через три дні у соцмережі Валентині надіслали відео з допитом у Донецьку, де її син розповідає, що нібито вирішив піти в ДНР убивати. Та після проведення слідства було встановлено, що солдат потрапив у полон при виконанні службових обов’язків, і не є дезертиром. Хлопці, яких уже обміняли, розповіли матері, що з 1 грудня 2019-го її син — у 32-й колонії в Макіївці, у камері, де тільки військових 16 осіб, є ще й цивільні. “Нема сина вже рік і 4 місяці, — каже жінка. — Його звинуватили в тероризмі. Суд тривав з серпня по жовтень 2019-го. Отримав 17 років...”
***
Родичі українських політв’язнів та полонених вимагають зустрічі з президентом і після карантину готуються йти на Банкову. Вони прагнуть спитати, коли нарешті їхніх чоловіків, синів і братів повернуть в Україну, додому.
“Під час виборчої кампанії Зеленський обіцяв повернути всіх політв’язнів, — каже Людмила Шумкова. — У нас нема жодної комунікації з президентом щодо того, коли наші рідні можуть бути на волі, що для цього робить влада. Зберемося на акцію у Києві, під Офісом президента. Можливо, тоді він нас почує”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як влада розпоряджається коштами платників податків
