Експерти Міжнародної слідчої комісії ООН зафіксували численні воєнні злочини та порушення гуманітарного права в Україні, за які відповідальна російська влада. Втім не знайшли істотних доказів вчинення геноциду проти українського народу.
Про звіт комісії говоримо з Олександром Чебаненком, адвокатом, Володимиром Пилипенком, кандидатом юридичних наук, та Володимиром Гринчаком, кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри міжнародного права ЛНУ імені. І. Франка.
— Панове, для початку поговорімо про те, що таке геноцид?
● О. Чебаненко:
— Концепція геноциду виникла завдяки видатному польсько-американському науковцеві Рафаелю Лемкіну. Він запропонував світовій спільноті слово “геноцид” як правове поняття. Воно остаточно було сформовано у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього в 1948 році. У статті 2 Концепції під геноцидом розуміються дії, вчинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Для цього можуть бути використані такі методи: вбивство членів групи; заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; навмисне створення для якої-небудь групи життєвих умов, що розраховані на цілковите чи часткове фізичне знищення її; заходи, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи; насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Дії, які підпадають під ознаки злочину геноциду, мають багато спільного з іншими найтяжчими злочинами, зокрема воєнними, проти людяності. Але завдяки згаданим ознакам можливо відокремити цей злочин від інших.
● В. Пилипенко:
— Геноцид часто називають злочином усіх злочинів. Власне, це чи не найжорстокіший злочин у міжнародному праві. Статут Міжнародного кримінального суду містить аналогічне визначення геноциду, що й Конвенція.
— Чому комісія не побачила фактів геноциду українців Росією?
● В. Гринчак:
— Встановлення факту геноциду спровокувало б початок міжнародно-правових механізмів ООН, тобто засідання Радбезу ООН, Генасамблеї, кваліфікацію злочину й відповідним чином встановлення міжнародно-правової відповідальності. Однак ООН не хоче визнавати ні війну, ні геноцид. Тож звітом комісії Організація закрила це питання.
● В. Пилипенко:
— Можливо, річ у тому, що РФ має значний вплив на ООН. Бо ж раніше комісія ООН уже фіксувала факт геноциду — у М’янмі. Це при тому, що комісія не виїжджала до М’янми для складання доповіді, а покладалася на інтерв’ю зі свідками, супутникові знімки, фотографії та відео. В Україні комісія ООН бачила на власні очі те, що коять росіяни з українським народом, але не побачила доказів геноциду. Це подвійні стандарти.
● О. Чебаненко:
— Для встановлення факту геноциду сам злочинець повинен зафіксувати, що його дії — цілеспрямована програма зі знищення нації. І Путін, і Медведєв говорять про денацифікацію, що насправді означає знищення української нації. Утім ООН чомусь цього начебто не розуміє.
