Служба безпеки України спільно з Нацполіцією та Нацгвардією провели контррозвідувальні заходи у Святоуспенській Києво-Печерській лаврі. Крім того, правоохоронці навідалися до храмів і єпархій УПЦ Московського патріархату на Рівненщині, Тернопільщині, Буковині та в Івано-Франківську.
Як повідомили у СБУ, мета таких заходів — протидія підривній діяльності російських спецслужб в Україні та недопущення використання церков як осередків “руского міра”.
Під час обшуків представники СБУ виявили у церковних приміщеннях понад два мільйони гривень, більш ніж 100 тисяч доларів США та декілька тисяч російських рублів. Водночас знайшли проросійську літературу, за якою навчаються у семінарії та парафіяльних школах. А ще перевірили на поліграфі понад п’ять десятків осіб, серед них — громадян РФ, які перебували на території згаданих об’єктів.
Ситуацію довкола обшуків у структурах Московського патріархату в Україні обговорюємо з релігієзнавцем Тарасом Антошевським та істориком Олександром Бабичем.
— Що змусило правоохоронців вдатися до таких активних дій на території Києво-Печерської лаври та інших храмів УПЦ МП?
● Т. Антошевський:
— Керівництво лаври, та й чимало нерядових представників Московського патріархату в Україні після 2014 року поводилися так, наче вони громадяни іншої країни: вели неприховану антиукраїнську діяльність, вважаючи, що їм нічого за це не буде.
До слова, владика Павло (Лебідь), настоятель Києво-Печерської лаври, за цей час став справді одіозним діячем. Він дозволяв собі порушення правил дорожнього руху, хамське ставлення до журналістів, підтримку проросійських партій (Комуністичної партії, Партії регіонів) і так далі.
На жаль, позиція української влади щодо присутності Московського патріархату в лаврі (і не тільки у ній) була часом схожа на організовану кампанію його захисту.
— Чому так вважаєте?
— Чинний міністр культури заявляв, що російської Церкви в Україні немає, а є УПЦ, яка начебто відмежувалася від Москви. Насправді це не так, є безліч підтверджень, що УПЦ — це частина московської Церкви в Україні.
А керівництво Держслужби з етнополітики та свободи совісті стверджувало, що Києво-Печерська лавра — це велике господарство, тому передати його комусь іншому не так легко...
Отож не дивно, що в регіонах віруючі люди просто стали брати ініціативу у свої руки, протестуючи проти діяльності проросійських попів.
Не дивно, що в регіонах віруючі люди просто стали брати ініціативу у свої руки, протестуючи проти діяльності проросійських попів.
У підсумку визріла ситуація, коли влада вже не може не реагувати на відверті провокаційні дії Московського патріархату, зокрема на пісні-молитви за Росію у стінах лаври.
● О. Бабич:
— УПЦ МП перебувала й перебуває у канонічній єдності з РПЦ, незважаючи на всі її заяви про переписування статуту і так далі. Вони тепер не згадують Кирила (Гундяєва) у богослужіннях, але залишаються частиною РПЦ, тобто Московської патріархії.
— Чи можна повернути Києво-Печерську лавру українській Церкві?
● Т. Антошевський:
— Так. Для цього не треба довго шукати у діях УПЦ МП в Україні сепаратистські кроки. Досить скористатися законними підставами для розірвання договору, за яким монастир Московського патріархату орендує приміщення лаври.
Наприклад, відомо про випадки, коли керівництво лаври провадило будівельні чи ремонтні роботи без дозволу на це. Тобто багато що було поруйновано і незаконно забудовано. Ось і є перша підстава. Також потрібно зробити опис майна, що було в користуванні очільників монастиря і яке вони могли пошкодити. Ці факти теж можуть стати підставою для розірвання договору оренди. Наголошую: все має відбуватися на законних підставах. Щоб потім УПЦ МП не використала наш “найгуманніший” у світі суд.
● О. Бабич:
— Розірвати договір — це найпростіший варіант повернути лавру справді українській Церкві. І не обов’язково тут навіть забороняти структури РПЦ в Україні.
Києво-Печерська лавра є національним заповідником, і використання її споруд суворо регламентоване чинним законодавством. Та з другої половини 90-х років і дотепер відбувається активне нищення орендарями автентичності пам’ятки історії та архітектури національного значення. А це означає порушення умов договору оренди.
— Чи можна все-таки заборонити діяльність Московського патріархату в Україні?
● Т. Антошевський:
— Відповідно до чинного законодавства, це може зробити лише суд. А суд може тривати десятиліттями. Є простіший варіант: змусити Московський патріархат дотримувати закону.
Закон, ухвалений ще наприкінці 2018 року, вимагає перейменування структур Московського патріархату в Україні на Російську православну церкву в Україні. Зауважу, що йдеться про понад 13 тисяч юридичних осіб, пов’язаних між собою. Якщо вони чинитимуть опір, то їх на законних підставах можна знімати з реєстрації, позбавляти майна тощо. Це буде для РПЦ крахом.
Маємо розуміти, що Московський патріархат — передусім ідеологічна структура, певного типу російська армія, яка найкраще з-поміж Церков використовує релігію, щоб мобілізовувати свою паству, і яка чітко керована кураторами з Росії. Побороти її, як то кажуть, на раз-два буде дуже важко. Але це потрібно робити.
