“Рубікон перейдено, мене це дістало”, — так начальник штабу бригади “Азов” Богдан Кротевич “Тавр” висловився про безвідповідальність командування на фронті. “Азовець” написав листа до ДБР із закликом розпочати розслідування щодо військового генерала, на совісті якого нібито тисячі невиправданих смертей українських військових. Прізвища генерала в публічному дописі він не вказав, але вже відомо, що йдеться саме про Юрія Содоля, який донедавна командував Об’єднаними силами ЗСУ.
“Мені не байдуже, що судять комбатів та комбригів за втрату спостережного посту, але не судять генерала за втрату областей та десятків міст і за втрату тисяч солдатів”, — наголосив Богдан Кротевич. У Державному бюро розслідувань підтвердили, що отримали заяву від начальника штабу “Азов”. Відреагував на скандал у ЗСУ й президент, звільнивши Юрія Содоля з посади командувача Об’єднаних сил.
На адресу генерала Юрія Содоля не вперше лунає критика. Днями членкиня профільного комітету Верховної Ради з питань оборони, нардепка від “Слуги народу” Мар’яна Безугла заявила, що генерал нагороджував в Одесі мера Труханова й пиячив з ним у ресторані в той час, коли росіяни проривалися на Торецьк.
“При Содолі ми пропустили вторгнення на Харківщину, прорив на Покровськ і втратили Авдіївку, — зазначила Безугла. — Керує фронтом з лютого 2024 року. Ставленик на підвищення від Сирського, до цього прислужував Залужному, рік відповідав за Авдіївку без побудови ешелонованих фортифікацій, за операцію на Кринках, за Маріуполь (!)”.
Критичні стріли в бік Содоля летіли й одразу після його призначення на посаду командувача Об’єднаних сил ЗСУ та водночас керівника ОСУВ “Хортиця”. Тоді деякі військові й громадські активісти називали це призначення “катастрофою”. Та чи виправдана критика на адресу скандального генерала? Про що загалом свідчить ця ситуація у війську?
— Відомо, що на початку повномасштабного вторгнення Юрій Содоль командував угрупованням наших військ на півдні фронту, — каже військовий експерт Юрій Бутусов. — Зокрема, у сфері його відповідальності був Маріуполь. Саме в Маріуполі 24 лютого Содоль перебував. Але чомусь він тоді виїхав з міста. І оборону взяв на себе полк Нацгвардії “Азов”. Я не знаю подробиць, чому так сталося. Але потім на півдні були великі проблеми — прорив під Волновахою та оточення Маріуполя.
Далі Юрій Содоль командував угрупованням ОТУ “Донецьк”. Були розгорнуті нові бригади морської піхоти, були бої під Донецьком, бої на Запорізькому напрямку, була битва за село Кринки. Оцінки тодішніх дій Содоля доволі суперечливі. Я спілкувався з авторитетними командирами і бригад, і батальйонів. Такот, деякі з них схвально оцінювали накази генерала Содоля. А деякі дуже критично відгукувалися про його методи керування. Вважали їх не просто жорсткими, а неефективними.
— Чи можете навести приклади не сприйняття військовими наказів генерала Содоля?
● Ю. Бутусов:
— Я маю аудіозапис, який мені свого часу надіслав Герой України Дмитро Коцюбайло. Підрозділ Коцюбайла був на декілька днів відряджений для виконання завдань у район Донецька — Вугледара під командуванням Содоля. Так от, саме тоді Дмитро записав мені два аудіоповідомлення. Вони збереглись у моєму телефоні. Я не можу їх оприлюднити без дозволу. Скажу лише, що це була дуже жорстка критика генерала Содоля.
Дмитро вважав, що цю людину не варто підпускати до управління військами, тому що він схильний до проведення емоційних та абсолютно непідготовлених рішень. Зокрема, тоді підрозділ Дмитра Коцюбайла разом з групою бійців Нацгвардії було кинуто на виконання абсолютно неорганізованої атаки у селі Павлівка під Вугледаром. Дмитро критикував за це генерала Содоля та особисто телефонував Сирському. Тоді Сирський переглянув рішення Содоля — воно було скориговане.
— Коли Юрій Содоль командував морською піхотою, то відповідав за один із напрямків під час не надто вдалого контрнаступу в 2023 році на півдні. Попри технічні можливості, він покладався на людський ресурс, — каже Олег Симороз, учасник російсько-української війни, громадський активіст. — Не хотів розбиратися у технологічному переоснащенні армії, зокрема, що таке робота дронів, РЕБів, що таке розвідка та розмінування, а діяв за класичною совковою системою — що кількістю людей можна погасити заміновані поля, серйозно укріплені ворожі позиції. У результаті наступальні операції були неуспішні й коштували багато людських життів.
Подібна ситуація могла повторитися уже цьогоріч, коли ми перебували в обороні на Торецькому напрямку. Російські військові атакували наші позиції з кількох напрямків. Мої друзі, котрі служать на цьому напрямку, розповідали, що не мали снарядів, щоб їх відбивати. П’ять днів вони стримували наступ противника, маючи мінімальні запаси снарядів. Вони зверталися до вищого командування щодо необхідності забезпечення снарядами та підтягування резервів, але все це ігнорувалося. У результаті на Торецькому напрямку ми втратили деякі позиції. І коли там тривали гарячі бої, Содоль поїхав у відрядження в Одесу. Замість того, аби вирушити на позиції, займатися комунікацією між військами й забезпечити нормальну оборону.
— Про що свідчить ситуація зі звільненням Содоля?
— Ми бачимо, що ворог по 100, по 200 чи по 300 метрів, але просувається вперед, — каже військовий аналітик Олександр Кочетков. — Звісно, Офіс президента цим незадоволений, тому що для переговорів з російською стороною нам потрібне не лише узгодження Української формули миру, а й вагомі успіхи на полі бою. На жаль, цих успіхів немає. Навпаки, ми втрачаємо території. І, можливо, одна з причин цього — неефективне командування. Вочевидь, президент Зеленський узяв до уваги критику на адресу таких генералів, як Содоль.
● Ю. Бутусов:
— Керівництво ЗСУ має зробити висновки з цієї історії. Головні критерії управління армією — знищення максимальної кількості ворога й при цьому збереження максимальної кількості життів наших бійців.
Крім того, у війську має бути довіра до командування. Це війна. Країні на чолі армії потрібен лідер, який створюватиме довіру на всіх ланках управління. До речі, колишній міністр оборони США, відомий американський військовий Джеймс Меттіс казав: “У сучасній війні не так важливе знання тактики та адміністрування, як вміння створити гармонію у всіх службових ланках”.
— На жаль, у нас багато некомпетентних командирів, через яких ми зазнаємо поразок у битвах, — додає офіцер ЗСУ, активіст ініціативи “Армія SOS” Юрій Касьянов. — Треба їх усувати з посад. Понад те, має бути так, щоб командувачі військ відповідали за невиправдані втрати наших бійців. У нас, за законом, командири мають такий собі імунітет від відповідальності — навіть якщо їхні дії призвели до загибелі людей. Це неправильно. Вони повинні відповідати так само, як відповідають їхні підлеглі за невиконання наказів, залишення військової частини й так далі. А йдеться про роки тюрми. Не має бути так, що президент звільняє некомпетентних командувачів після розголосу в суспільстві, і на тому все.
— Це дуже тривожний сигнал, адже до ДБР звернувся не тиловий військовий, а людина, котра воює на передньому краї, обороняла Маріуполь, побувала в полоні, — каже Іван Ступак, військовий експерт. — Богдан Кротевич не політик, щоб його можна було звинуватити у виконанні якогось політичного замовлення. Варто нагадати, що в лютому цього року, одразу ж після призначення генерал-лейтенанта Юрія Содоля командувачем Об’єднаних сил ЗСУ, деякі громадські активісти назвали це рішення кадровою катастрофою. Закидаючи йому, що, перебуваючи на посаді командувача морської піхоти, він був причетний до відправки морпіхів на лівобережжя Херсонської області для утримання плацдарму без належного забезпечення та вогневої підтримки. Що коштувало нашим військовим життя. Тоді на ці звинувачення військове керівництво не звернуло уваги. Думаю, що й раніше було написано чимало рапортів, але на них не було реакції. Можливо, саме тому Богдан Кротевич виніс свою заяву в ДБР у публічний простір.
— А яка ваша думка?
— Звернення Богдана Кротевича щодо генерала Содоля з’явилося після звинувачень Мар’яни Безуглої, — додає Дмитро Снєгирьов, співголова ГІ “Права справа”. — А остання, як відомо, вже давно перейшла до відкритої війни з українським генералітетом. Якщо раніше нардепка мала персональні претензії до главкома Валерія Залужного, то після його відставки почала відкриту фазу війни не лише із Сирським, але й з низкою українських генералів. Причому це відбувається в один з найважчих моментів російсько-української війни. Це створює передумови для розколу українського суспільства. Підривається довіра до центрів прийняття рішень. Головне, щоб ми не скотилися до рівня Росії, де фабрикуються справи проти тамтешніх генералів.
