Щойно Дональд Трамп вступив на посаду президента, як підписав указ про вихід Сполучених Штатів із Всесвітньої організації охорони здоров’я, що функціонує під егідою ООН. Серед причин такого рішення новий господар Овального кабінету назвав “погане управління організацією під час пандемії Covid-19 та інших глобальних криз у сфері охорони здоров’я”.
Згодом американський президент розпорядився припинити участь його країни й у Раді ООН із прав людини. Ця структура, на переконання Білого дому, “не виконала свого призначення, і її використовують як захисний орган для країн, що чинять жахливі порушення прав людини”.
Слідом за США про вихід із Ради ООН з прав людини заявив і Ізраїль. Водночас Аргентина та Угорщина повідомили, що готові покинути ВООЗ. При цьому президент Аргентини Хав’єр Мілей у своєму дописі в соцмережі натякнув, що не розуміє, для чого взагалі існує Організація Об’єднаних Націй.
— Чому деякі країни виходять зі структур, які діють під парасолькою ООН?
— По-перше, ВООЗ давно довела свою неспроможність, зокрема й на тлі пандемії коронавірусу — тоді була ціла низка абсолютно неадекватних, незрозумілих рішень, — каже політичний експерт Ярослав Макітра. — По-друге, коли почалася повномасштабна війна в Україні, свою недієздатність показала Рада Безпеки ООН — цей орган не став майданчиком для ухвалення рішень та впливу на ситуацію.
По-третє, свою роль відіграв і той факт, що Міжнародний кримінальний суд, який також є інституцією ООН, видав ордер на арешт ізраїльського прем’єр-міністра Нетаньягу. Адже ізраїльське лобі дуже сильне в західному світі, зокрема у США. По-четверте, що найважливіше, — республіканці, які прийшли до влади у США, відверто кажуть, що в них на першому місці — не якісь світові інтереси і не намагання з кимось про щось дискутувати та визначати на однакових умовах. Для них головне — інтереси США і користь від перебування у міжнародних організаціях, в які Вашингтон вкладає чималі кошти.
— Насправді ще 2014 року, коли Росія анексувала Крим, почав руйнуватися світовий порядок, встановлений після Другої світової війни, — зазначає виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента” Олександр Леонов. — А після широкомасштабного вторгнення ми переконалися, що старий світ, базований на принципах Статуту ООН, уже не працює. І всі організації, які виникли на підставі цієї глобальної угоди, насправді також не працюють. Передовсім — Рада Безпеки ООН, в якій сидить постійний її член, країна-агресорка Росія.
— Чи може ООН чекати така сама доля, як свого часу Лігу Націй? I чи ймовірне створення нової глобальної організації натомість?
● О. Леонов:
— Як на мене, поки що світ намагатиметься врятувати ООН, зокрема її реформувати. Ще за Байдена йшлося про розширення Ради Безпеки ООН. Отже, будуть або певні нові правила, на підставі яких перезавантажать ООН, або ця організація припинить своє існування після виходу з неї низки важливих країн.
● Я. Макітра:
— Організація Об’єднаних Націй доживає свого віку — це стало зрозумілим після того, як вона не змогла адекватно відреагувати на наймасштабнішу війну після Другої світової, маю на увазі російсько-українську. Не відкидаю, що Штати будуть готові вийти і з інших організацій, які функціонують у межах ООН. Наприклад, з Радбезу ООН з прав людини. Уявімо ситуацію, що Вашингтон захоче проштовхнути якесь рішення через Радбез ООН, а на це рішення Пекін або Москва накладе вето. США тоді скажуть: навіщо нам питати у Росії чи Китаю, як діяти? І гримнуть дверима.
Якщо США вийдуть з ООН, то ті країни, що залишаться, не знатимуть, на кого їм орієнтуватися — на США чи на ООН. І організація посиплеться за принципом доміно. Те, що ми нині бачимо, — це, власне кажучи, початок розвалу ООН і передвісник появи нових міжнародних інституцій. Наразі важко уявити, на яких платформах і на яких ідеях їх буде створено, але все до того йде.
— ООН була створена після Другої світової війни для підтримання та зміцнення миру, тобто для недопущення нових воєн, — додає політолог Олег Саакян. — Але її вплив на сьогодні близький до нуля. Тобто маємо ситуацію, коли старий світовий устрій демонструє свою недієздатність і починає розсипатися.
Заснування нової міжнародної організації можливе тільки після краху ООН. А крах ООН можливий у разі глобальної війни. Коли ми говоримо про глобальну війну, то маємо розуміти: тут може йтися не про збройне протистояння, а про так звану опіумну війну, тобто про війну за торговельні шляхи на морі. Ми ж бачимо, що нині в центрі уваги — Панама, Гренландія, Тайванська протока, Південнокитайське море, Червоне море, яке контролюють хусити, Балтика, де росіяни перерубують кабелі якорями, Чорне море, де відбуваються активні бойові дії, тощо. І ключове протистояння триває між Пекіном і Вашингтоном.
