Василь Сліпак був солістом Паризької національної опери, мав світову славу, але обрав шлях волонтера, а потім — воїна. На згадку про сцену на війні він узяв позивний назву одного із своїх персонажів "Мефістофель", але побратими його скоротили — так він став "Міфом". "Міф" загинув 29 червня 2016 року.
“Коли він співав, то навіть вітражі на вікнах тремтіли”
Як відомо, Василь Сліпак мав від народження унікальний голос, який, на думку рідних, успадкував від дідуся, на честь якого його й назвали.
"Загалом поширеними голосами є баритон, бас, тенор. А в брата — контратенор (найвищий із можливих чоловічих голосів), — розповідає 51-річний Орест Сліпак. — Фахівців, які б могли працювати з таким голосом, в Україні у часи, коли брат починав кар’єру, було мало. Але, зрештою, Василю таки вдалося вступити в консерваторію і почати виступати — спершу в Києві, згодом на міжнародній арені — брат потрапив до Паризької опери”.
Василь Сліпак почав музичну кар'єру як унікальний контратенор, але і в Парижі репертуар для такого голосу виявився обмеженим, тож співак виступав і баритоном, і баритон-басом.
“Якось ми зустрілися в Парижі на постановці Моцарта "Реквієм", в якій є 4 сольні голоси, один із них — бас, і цю партію мав виконувати Василь, — розповідає друг Василя із хору “Дударик” Дмитро Кацал. — Це був феноменальний виступ. Уявіть: величезний храм, на сцені 50 співаків, які ледь наповнювали своїми голосами приміщення. А Василь, як заспівав, нас мало не знесло, вітражі на вікнах задрижали!”
"Суперечки фахівців щодо його голосу тривають і досі. Експерти не можуть достеменно зрозуміти, як йому вдавалось співати найнижчим і найвищим голосами”, — пояснює брат Василя.
Майдан, волонтерство, війна
Коли у 2013 році в Україні почалась Революція Гідності, кар’єра Василя у Парижі набирала обертів. Контракти за контрактами — його голос підкорював серця. Утім події в Україні не давали йому спокою.
"Василь був патріотом з дитиства, — каже Орест Сліпак. — Коли ще всі довкола носили партійну символіку, він одягав вишиванку, а на піджак прищіпав тризуб”.
"Ще займаючись сценічною діяльністю, Василь приєднався до боротьби за ідеї Євромайдану, — пригадує Андрій Ярка, судинний хірург, який був товаришем Василя з хору “Дударик”. — Він давав інтерв'ю, організовував прямі мости між Францією й Україною для провідних телеканалів. Коли почалась війна, Василь став волонтером — заснував кілька благодійних фондів, які й досі успішно діють. Зокрема, один з них було створено, аби опікуватись дітьми, батьки яких загинули на війні”.
Коли почалась війна, Василь став волонтером.
"Василь був рупором України у Франції, — розповідає Андрій Ярка. — Навіть на сцену під час "Аїди" чи "Кармен" виходив із плакатами: "Україну окуповано", "Ні війні". Думаю, що як співак, як відома постать, Василь Сліпак був більш небезпечним для ворога, ніж як воїн. Коли якось побачив його фото на броні зі зброєю в руках, то подумав: "Василю, що ти робиш?". Але нічого йому не казав, бо знав: якщо ця людина щось вирішить, змінити це неможливо”.
Василеві було замало боротись за Україну, перебуваючи у Франції, і він став їздити на Донбас, спочатку як волонтер, а потім як воїн-доброволець.
Фото із соцмереж Василя Сліпака, оприлюднене 9 червня 2015 року. Майже за рік до загибелі.
“Василь тричі їздив на схід, щоразу перед поїздкою зупинявся у мене вдома в Києві. Я підозрював, що він не лише заради волонтерської місії це робить, але сам брат про це не розповідав, — розмірковує брат Василя. — Казав, що їздить вивчати потреби військових”.
Лише після загибелі брата Орест дізнався про його позивний — "Міф".
Взяв кулемет і пішов на штурм
Ветеранка Валерія Бурлакова (брала участь у воєнних діях з 2014 по 2017 роки) познайомилась із Василем у 2014 році в соцмережі, коли український волонтер з Парижа активно цікавився, якої допомоги потребує підрозділ.
“Якось Василь спитав про справи, а ми ми тоді не могли знайти машину, аби дістатися з Карлівки на передову в Піски, — пригадує ветеранка. — Через 20 хвилин після мого повідомлення Василь, перебуваючи в Парижі, знайшов для нас автомобіль”.
Побратими-волонтери не відмовляли Василя воювати. Спершу його ставили на чергування в місці розташування, як людину недосвідчену не пускали на бойові виходи. Але згодом він став повноцінним бійцем.
“Останній раз, коли він поїхав на фронт, вперше не сказав нам, через скільки часу планує повернутись. Я зрозуміла, що він хоче залишитись в армії в добровольчому підрозділі", — каже пані Вікторія.
"Як і обіцяв моїм братчикам і сестричкам, кидаю світлину на #ДеньВишиванки", — написав Василь у соцмережах 19 травня 2016 року.
29 червня 2016 року підрозділ, разом з яким воював Василь, пішов на штурм проросійських позицій в районі Світлодарської Дуги, аби просунутись уперед. Василь узяв кулемет і пішов із побратимами на штурм.
"Кулеметник — перша мішень для ворога, — каже Вікторія Бурлакова. — Василь тоді загинув..."
Хтось із побратимів не стримав емоцій, майже одразу написав у соцмережі про важку втрату. О 9 ранку того дня Орест Сліпак дізнався про загибель брата з соцмережі. Тоді ж та в такий спосіб про це дізнались і батьки, здоров’я матері не витримало новини — вона потрапила в реанімацію...
“Він мріяв про весілля в Карпатах”
“Василь мріяв створити сім'ю, планував одружитись, просив мене пошукати гарне місце у Карпатах, аби весілля було в національному стилі, — каже Орест. — Його кохана була зі Львова, зараз живе в Америці, вона акторка, але імені її не називатиму..."
За словами друзів, куля обірвала життя Василя в найпродуктивніший період, коли рівень інтересу до його творчості був дуже високим.
"Він міг ввечері отримати пропозицію взяти участь у постановці, запланованій на наступний вечір, і опановував весь матеріал (партію, сценографію) за одну репетицію, — каже Дмитро Кацал. — Його чекало феноменальне майбутнє. Але з кожним приїздом на фронт, бажання Василя перебувати саме там, а не на сцені, зростало. Оперне життя переставало бути його ціллю, найбільше він прагнув перемоги над Росією.
Василь став символом українського патріотизму, непереборності. Такі яскраві спалахи потрібні. Навіть ціною життя... Навіть ціною життя такої людини..."
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
