Через те, що вороги не припиняють обстріли, бійці часом не мають як скуштувати паски, які привозять їм волонтери. Проте навіть там, посеред самого пекла на землі, лунає: “Христос Воскрес — воскресне й Україна”.
“РАНІШЕ НЕ ЗНАВ МОЛИТВИ “ОТЧЕ НАШ”
Владислав Колісник з Вінниччини на війні вже шостий рік. Пригадує, у дитинстві чекав Великдень з нетерпінням, завжди ходив до церкви на святкове богослужіння з родиною. Нині молитви читає в окопі, приймаючи вітання від рідних телефоном.
“Найбільше цього дня хочеться побути з родиною, — каже воїн. — Але й тут ми підтримуємо традиції. За всі роки, що я на війні, волонтери завжди привозили нам пасочку, крашанки, різні смаколики. До нас у підрозділ приїжджає капелан, хто хоче, може піти сповідатись. Я вже переконався: головне — це вірити серцем. Бо коли бачиш довкола смерть, важко бути емоційно здоровим. Я й сам часто молюсь. Дякую Богові за кожний прожитий день. Вороги тепер активні, минулого року на Великдень не припиняли вогонь, цього року, вочевидь, таке ж буде. Ми для них розписували бойові “писанки” — гранати: малювали синьо-жовтий прапор і зверху надпис “Доброго вечора, ми з України”.
Багато воїнів кажуть, що війна змінила їхнє ставлення до релігійних свят і до Бога. Серед них — і Олександр Цебрій, колишній міський голова Умані, а нині — піхотинець 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
● Олександр Цебрій. Фото з архіву героя
“Якщо відверто, то Великдень на війні майже нічим не відрізнятиметься від інших буденних днів. Хлопці підуть на позицію, хтось повернеться, хтось, на жаль, ні. Тут, де ми стоїмо, земля вперемішку з уламками дерев, залишками бліндажів, мішками, сітками, трупами росіян, які лежать більше як чотири місяці. Про що ми нині думаємо? Про перемогу. Ми зсунули нашу передову на 500 метрів вперед і це — титанічна робота. Чи приїдуть до нас волонтери? Очікуємо. Але в нас тепер вкрай небезпечно, тому, мабуть, виїдемо їм назустріч. Без волонтерів було би дуже важко, бо вони найперше — це моральна підтримка... Знаєте, я раніше не знав напам’ять молитви “Отче наш”. Ходив до церкви на Великдень, але не був глибоко віруючою людиною. Проте тут, на війні, моляться чи не всі. Бог дійсно допомагає. Я вивчив головну молитву, і коли дуже важко, то читаю, прошу в Господа захисту”, — мовить Олександр Цебрій.
Свій п’ятий Великдень на війні зустрічає і 22-річний танкіст Ярослав Швець. “Ми самі готуємо крашанки, фарбуємо їх у лушпинні цибулі. Росіяни інтенсивніше обстрілюють нас перед святами, тому дуже сподіваємося, що на Великдень буде тихіше. Найбільше хочеться перемоги, приймати вітання не по відеозв’язку, а вживу. Мене вдома чекає новонароджена донечка, тому я дуже мрію взяти її на руки, піти до храму, а потім святкувати Пасху в родинному колі. Надіюсь, що колись так і буде. А зараз згадую всіх загиблих побратимів, вірю, що вони нам з небес теж допомагають і колись воскреснуть. Як воскрес Христос”, — зазначає Ярослав Швець.
● Ярослав Швець. Фото з архіву героя
Воїни 128-ї Закарпатської бригади теж чекають на Пасху з нетерпінням. “Це мій третій Великдень у зоні бойових дій, більш як рік без відпусток і нормального відпочинку. У нашій бригаді три капелани. Вони зазвичай приїжджають напередодні свята на відведені позиції та проводять святкову службу”, — розповідає пресофіцер бригади Ярослав Галас.
● Ярослав Галас. Фото з архіву героя
ПАСОЧКИ, ЯЙЦЯ ТА КОВБАСИ У... КАСКАХ
Капелани кажуть: якщо ще два роки тому вони могли приїхати й привітати зі святом воїнів безпосередньо в окопах, то нині через активність ворожих дронів це неможливо.
● Капелан Руслан Матвієнко. Фото з архіву героя
“Тому освячуватимемо паски, крашанки та інші наїдки подалі від лінії зіткнення, а волонтери та військові розвозитимуть їх по позиціях. Де це, звісно, можливо, — каже капелан Руслан Матвієнко. — Наші воїни хочуть хоч трішки часу побути в молитвах, почути святкові літургії, коли лунають Великодні вітання. Багато просять, щоб ми подарували їм натільні хрестики, молитовники, звертаються, аби посповідатися. Навіть бувають хлопці, які вперше за життя прийшли до сповіді саме під час війни”. За словами Руслана Матвієнка, цьогоріч, як і в минулі роки, військові капелани читатимуть на Великдень особливі молитви за мир, за Україну, за воїнів. “Ми молимося, щоб Бог зберіг наших захисників від смертоносної рани, хвороби душевної, щоб охоронив від скорботи і дав повернутися здоровими та щасливими до батьків і рідного дому. Ця молитва надрукована на невеличких образках, які ми роздаємо воїнам”, — додає капелан.
Архимандрит Даниїл Тарнавський, священник ПЦУ та військовий капелан, зауважує, що в різних підрозділах та військових частинах святкування Пасхи відбувається по-різному. “З нашими військовослужбовцями ми плануємо освячувати великоднє приношення у переддень Святої Пасхи, щоб уже зранку в неділю вони могли спожити освячені страви. Кожен військовий капелан визначає місце, де буде відбуватися освячення. Якщо це, наприклад, лінія зіткнення, то службу можуть провести в районі відведення. Але до цього процесу підходимо дуже обережно, адже скупчення військовослужбовців у часі бойових дій заборонено. Тому ділимо військовослужбовців на невеличкі групи — по декілька осіб. Не варто забувати й про можливі провокації з боку агресора. У нього нема нічого святого”, — зауважує Даниїл Тарнавський.
● Архимандрит Даниїл Тарнавський. Фото facebook.com/suvd.pcu
Зазвичай страви на освячення військовослужбовці тепер приносять у кошиках.
“А ось у 2022 році бійці однієї з частин тримали пасочки, яйця та ковбаси у своїх... касках, — згадує архимандрит Даниїл. — Та, зрештою, неважливо, в чому будуть принесені продукти. Важливо відсвяткувати й згадати подію Воскресіння Христового. Які слова підтримки знаходимо для наших бійців? Інколи з ними треба пожартувати, інколи поговорити більш серйозно, а часом треба просто побути з ними поруч”.
А У НАС — ПИСАНКИ З ТРИЗУБОМ
Отець Роман Ментух, військовий капелан Львівської архиєпархії УГКЦ, офіцер ЗСУ, каже, що деякі військовослужбовці, якими він опікується, цьогоріч навіть самі писатимуть писанки.
“Підготовка вже триває. Волонтери привезли всі необхідні матеріали, а військовослужбовці зголосилися власноруч виготовити писанки, — розповідає отець Роман. — Для них дуже важливо, що писанки з тризубами чи крашанки синьо-жовтого забарвлення будуть зроблені саме на передовій. Вони будуть символами нашої спільної перемоги, яку ми всі чекаємо. Щодо святкування Великодня, то все залежить від місця перебування конкретного підрозділу. Частину забезпечення бійці отримують від ЗСУ, деякі страви передають волонтери, а капелан доправляє все на фронт, разом з дитячими малюнками та писанками. Кожен капелан ретельно складає розклад і намагається відвідати якнайбільше різних підрозділів. Поїздки розпочинаються від суботнього ранку перед Великоднем і тривають до пізньої години неділі. Капелан доправляє бійцям страви, молиться разом з військовими та благословляє їх. Розповідає їм радісну звістку про Воскресіння Христове та перемогу Христа над смертю і світла над темрявою”.
● Отець Роман Ментух. Фото facebook.com/SaintsPeterandPaulGarrisonChurch
Якщо інтенсивність боїв дозволяє, то бійців, які в той час вільні, капелан запрошує на спільну молитву в безпечне місце.
“Святковий стіл у наших бійців не відрізняється кардинально від тих, які маємо в тилу, — продовжує отець Роман. — Військовослужбовці споживатимуть паску, яйця, масло, сир і м’ясні страви. Звісно ж, додадуть і своєї традиційної їжі, наприклад, сухпайки. Для наших бійців можливість взяти участь у богослужінні, молитві, освяченні пасок — це те, що хоч на якусь мить повертає їх з передової у мирні часи, до їхніх домівок, родин. Водночас у цей період з’являється певна ностальгія за рідними... Та бійці пригадують про перемогу життя над смертю, перемогу Ісуса Христа над дияволом. Пригадують, що вони теж покликані бути захисниками життя, щоб рідні могли спокійно святкувати у своїх оселях”.
Якщо є можливість, бійці на фронті дивляться богослужіння онлайн.
“Наприклад, під час трансляцій на Вербну неділю бачив, що до нашої спільної молитви у Львові приєдналися захисники з передової. Тож хто матиме таку змогу, долучиться і на Великдень, — запевняє священник. — Звісно, військовослужбовці мріють, щоб якнайшвидше великодні свята можна було відсвяткувати в колі рідних. Яким би страшним не був наш ворог, ми з Божою допомогою, з допомогою наших військових його здолаємо. А ті ж, хто в тилу, на свята нехай обов’язково згадають кожного воїна в молитві, попросять у Бога опіки для наших захисників і доєднаються до допомоги в зборах для ЗСУ”.
Капелан УГКЦ, отець Іван Ісаєвич запевняє, що навіть ті військовослужбовці, які перебуватимуть на “нулі”, матимуть можливість відчути велику радість Воскресіння Христового.
● Отець Іван Ісаєвич. Фото з архіву співрозмовника
“За п’ять-сім кілометрів від “нуля” ми проведемо освячення великодніх страв, а потім розвеземо їх бійцям на позиції, — каже отець Іван. — Хлопці будуть споживати паски в окопах. І хоч паска буде смачною, солодкою, коли навколо обстріли, звісно, настрій не той. До того ж проблеми в тилу, те, як інші чоловіки намагаються уникнути мобілізації, відсутність ротацій — усе це теж засмучує наших захисників. Але хоч вони й втомлені, настрій мають бойовий! Пасха — це перемога. І наші захисники впевнені, що рано чи пізно вона буде”.
