22 липня Україна, Туреччина та ООН підписали Ініціативу щодо безпечного транспортування продуктів харчування з українських портів. Підписи під документом поставили міністр інфраструктури України Олександр Кубраков, міністр оборони Туреччини Хулусі Акар і генсек ООН Антоніу Гутерреш. Міністр оборони росії сергій шойгу підписав з Туреччиною та ООН дзеркальний договір.
Про перспективи цієї угоди говоримо зі Станіславом Желіховським, кандидатом політичних наук, провідним спеціалістом Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка, Олегом Ждановим, військовим експертом, і Олександром Харою, експертом з питань зовнішньої та безпекової політики Інституту стратегічних чорноморських досліджень.
“Сторони домовилися про сприяння безпечному судноплавству для експорту зерна і супутніх продуктів харчування та добрив із трьох портів України: “Одеса”, “Чорноморськ” і “Південний”, — пояснює Станіслав Желіховський. — Здійснюватимуть його протягом 120 днів із можливістю продовження терміну. Відповідно до угоди, контроль портів залишається за Україною. Перебування у них інших суден, окрім тих, що мають забезпечити експорт зерна, не передбачено. Вивозити зерно зможуть лише судна, попередньо зареєстровані у спільному координаційному центрі після перевірки і підтвердження їхніх даних. Судна рухатимуться узгодженим морським гуманітарним коридором”.
Дотримання умов Ініціативи контролюватиме спільний координаційний центр, до якого входитимуть представники сторін, він діятиме під егідою ООН.
“Сумніваюся, що сторони зможуть гарантувати достатню безпеку для вивезення зерна, — каже Олександр Хара. — Адже росія, як завжди, трактуватиме умови по-своєму. Так, після обстрілу одеського порту лавров уже заявив, що сторони неправильно зрозуміли суть угоди, бо там нібито не написано, що росія має припинити свою “спецоперацію”.
“Угода не передбачає жодних безпекових гарантій — там зовсім не йдеться про те, що росія бере на себе зобов’язання не обстрілювати українські порти і судна, — додає Олег Жданов. — Для вивезення зерна не потрібно буде розмінування берегової лінії, але необхідно прибрати всі вибухові засоби на вході у порт. А це ризик для України, адже ворота залишаються, можна сказати, відкритими.
Україна підписала документ разом із Туреччиною та ООН, але в разі порушення його умов ми не можемо пред’явити їм жодних претензій, бо договір цього не передбачає. Тож я вважаю, що ця ініціатива не варта й паперу, на якому написана”.
— Яка вигода від цієї домовленості для сторін?
● С. Желіховський:
— На складах України лежить близько 20 мільйонів тонн зерна. Нам треба його вивозити, це важливо для нашої економіки. Туреччина ж, яка виступає посередником, теж матиме економічну вигоду, адже судна із чорноморських портів проходитимуть через протоку Босфор. Є також політичне зацікавлення — посередництво Ердогана посилює його позиції в цивілізованому світі.
Вигода росії менш очевидна: агресор таким чином хоче показати внутрішньому і зовнішньому споживачам, що він цивілізований і не зацікавлений у голоді в світі. Хоча ми знаємо, що це не так.
● О. Жданов:
— Хай як прикро це визнавати, але росія грамотно підійшла до цього документа. Вона домоглася зняття санкцій на вивезення власного зерна, і лавров уже поїхав продавати його в країни, які раніше закуповували збіжжя в України. Йдеться про Єгипет, Уганду, Туніс. Відв’язавши своє зерно від нашого, ворог виграв: створюючи вигідні умови закупівлі для країн Африки, він схиляє їх до лояльного ставлення до себе і підтримки воєнних дій в Україні.
— Чи може росія використати підписання цієї ініціативи як інструмент для схиляння України до перемовного процесу?
● О. Жданов:
— Так. І подібні заяви очільника мзс держави-окупанта вже лунали. До того ж комісія із зерна тепер є такою, що діє постійно, — наразі її створили на 120 днів з можливістю пролонгації у разі, якщо котрась із сторін не заявить про вихід із договору. А ми тепер просто не можемо цього зробити, бо нас одразу звинуватять у небажанні розв’язувати проблему світової продовольчої кризи.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, хто і як відбудовуватиме Україну після війни
