У селі Самгородок на Вінниччині п’яний чоловік ледь не зарізав жінку на очах у трьох їхніх донечок. Перед нападом вона телефонувала до поліції і просила захисту, утім, каже, правоохоронці зреагували лише тоді, коли вже стікала кров’ю...
40-річна Лілія Літовкіна досі не може оговтатися від пережитого. Переконана: лиха можна було б уникнути, якби поліція вчасно відреагувала на її звернення.
“Із цим чоловіком я не живу від осені минулого року, — розповідає вона. — Вигнала через постійне знущання. Він жив у тітки в сусідньому районі”. Жінка згадує: того злощасного дня зателефонувала мати чоловіка і попередила, що Михайло їде до неї, п’яний та агресивний.
“Я подзвонила в поліцію і попросила захисту, бо раніше він скоював домашнє насильство та не раз погрожував зарізати, якщо не буду з ним жити, — розповідає потерпіла. — Пообіцяли приїхати. А згодом зателефонували і повідомили, що наряд правоохоронців недалеко, тож, якщо чоловік почне буянити, відразу прибудуть”.
Через півтори години, пригадує Лілія, заявився Михайло.
“Вибив вхідні двері, увірвався в хату, — каже жінка. — Спочатку просив пробачення, пропонував помиритися. А потім схопив ножа і вдарив у живіт... Сталося це на очах у трьох донечок — віком 4, 10 та 15 років. Пам’ятаю, як витягнув ніж із рани, кинув під диван. Середуща Поліна спитала, як я. А Михайло злісно заявив, що мама скоро помре, бо пробив шлунок. Потім до старшої Віки сказав: “Зараз її доб’ю, хай не мучиться”.
Донька його відштовхнула. Він вибіг із хати, а невдовзі повернувся. Вигріб у пакет із холодильника всі продукти, які я купила для найменшенької Елі на іменини, повиривав запчастини з мотокоси і втік. Віка одразу викликала “швидку” і правоохоронців. Поліція зреагувала лише після того, як до них зателефонували медики...”
ЖІНКА НЕ РАЗ ПРОСИЛА ПРО ЗАХИСТ
Лілія Літовкіна — переселенка з Донбасу. До російської окупації жила в Станиці Луганській, займалася приватним підприємництвом. Із Михайлом зійшлися 16 років тому, коли переїхала туди з Луганська. Жінка каже, що купила квартиру в сусідньому під’їзді тієї ж п’ятиповерхівки, де мешкав чоловік. Познайомилися під час випадкової зустрічі у дворі. На чотири роки молодший Михайло став навідуватися в гості, між ними зав’язалися стосунки.
24-річна Лілія, дитинство якої було дуже важким, повірила хлопцеві, хоча знала — Михайло вже мав кримінальне минуле. Народила двох дочок. У дівчаток, як і в неї, вроджені вади зору (жінка має першу групу інвалідності).
Повноцінну сім’ю Лілі та Михайлу так і не вдалося створити. Чоловік, за словами жінки, вів розгульне життя. Із коштами допомагала його мати, яка працювала провідницею на залізниці.
Після того, як почалися запеклі бої під Щастям, Ліля перебралася у Самгородок (Вінниччина), де є школа-інтернат для дітей із вадами зору — там навчаються старші доньки. “Я доглядаю дітей, позаяк у селі для людини з вадами зору роботу знайти майже неможливо”, — каже жінка. І додає: допомоги на дітей і переселенських коштів на життя їм вистачає.
Чоловік після переїзду з Донбасу змінився — став добрішим, навіть деякий час працював. У пари народилася третя донечка. Але згодом він знову став випивати.
Дійшло до рукоприкладства. Ситуація загострилася минулої осені, коли Лілія мусила втікати з дому та переховуватися у сусідів. Каже, декілька разів зверталася у місцевий відділ поліції з проханням притягнути до відповідальності домашнього тирана. Там не реагували, аж поки не написала заяву в Національну поліцію України.
Ситуація загострилася минулої осені, коли Лілія мусила втікати з дому та переховуватися у сусідів.
Ще до того, як кинувся на дружину з ножем, поліція розпочала проти Михайла кримінальні провадження за крадіжки та зберігання наркотиків.
“Чоловіка сім разів притягували до кримінальної відповідальності, зокрема за наркоманію, — каже Лілія. — Він свого часу підрізав ще двох людей: рідного брата та сусіда, який йшов вулицею із вагітною дружиною. Брат нікуди не звертався, а сусід написав заяву в поліцію. Михайлова мати оплатила лікування та моральний збиток, тоді сусід заяву забрав.
За іншими кримінальними справами свекруха також відкупляла сина. У результаті він тільки один раз побував у місцях позбавлення волі. І то не в тюрмі, а на дільниці соціальної реабілітації”.
Лілія сподівається, що цього разу Михайло покарання не уникне: “Адже постраждала не тільки я. Велику психологічну травму отримали діти, досі не можуть спокійно спати ночами”.
Проти Михайла розпочали провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, які передбачають відповідальність за замах на вбивство. Йому загрожує від семи до 15 років ув’язнення. Суд обрав запобіжний захід — тримання під вартою на 60 днів.
ЗАХИЩАЙТЕСЬ САМІ
У поліції розповідають свою версію подій, які сталися того дня. “Дійсно, дзвінок на лінію 102 від жінки був, — підтверджує Ірина Добровольська, заступниця начальника відділу комунікації ГУ НП у Вінницькій області. — Заявниця повідомила, що чоловік їй погрожує по телефону. На місце прибув черговий екіпаж правоохоронців. З’ясували, що кривдника немає вдома. Розвернулися і поїхали. Не могли ж сидіти й чекати! Жінку не залишили наодинці з її проблемою, постійно підтримували зв’язок. Чоловік приїхав аж через дві години після візиту правоохоронців”.
Фото depositphotos.com
Лілія Літовкіна каже, що це неправда, правоохоронці до неї тоді не виїхали.
“Після дзвінка жінки поліція мала би зреагувати негайно, — коментує Світлана Дубина, правозахисниця з Вінниці. — Мали б виїхати чи поліцейські, чи представники “Поліни” (спеціальні мобільні групи для протидії домашньому насильству. — Ред.). Слід було також повідомити соціальні служби, сільського голову...”
“Жінка розповіла поліції про погрози від чоловіка. Отже, поліція мала б виїхати на місце події та запропонувати їй поїхати разом із ними до відділка та написати заяву про погрози, — коментує юрист Андрій Петришин. — Опісля мало б бути розпочате провадження”.
Юристи кажуть, що закон не зобов’язує поліцію чекати разом із жінкою кривдника. Фактично не зобов’язує подбати про її безпеку. Жінка могла отримати допомогу лише тоді, коли п’яний чоловік увірвався до неї додому й став чинити насильство...
Грубо кажучи, поки тебе не поб’ють чи не вб’ють — захищайся сама як можеш. А якби п’яний і неадекватний чоловік не тільки вдарив у живіт ножем жінку, а зарізав усю сім’ю? Хто б у такому разі відповідав за втрачені життя? Лише чоловік? Чи й правоохоронці? А може, недосконала система, за якою працює поліція?..
ПРО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ ПОЛІЦІЇ
У громадській організації “Ла Страда”, яка опікується правами жінок, кажуть, що отримують звернення від тих, хто скаржиться на бездіяльність поліції.
“До прикладу — ситуація, що сталась у столиці. Чоловік побив жінку, вигнав на вулицю, — розповідає пані Юлія, юристка-консультантка гарячої лінії ГО “Ла Страда”. — Вона зателефонувала у поліцію, виклик прийняли, але ніхто не приїхав. Далі змінився екіпаж, і їм або не передали інформацію, або ті просто не захотіли приїхати. Жінка звернулась до нас, ми пояснили, що їй слід телефонувати відразу на гарячу лінію Нацполіції. Там їй дали номер мобільної бригади швидкого реагування на насилля. Але й вона не приїхала! Лише за третім дзвінком поліція прибула. Минуло декілька годин після побиття”.
Юристка-консультантка каже: часто у селах, коли потерпіла телефонує на 102, її виклик перенаправляють дільничному або ж дають жінці його номер телефону. А той може просто не брати слухавки, або сказати, що прийде згодом — наприклад, завтра...
НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ЗНУЩАТИСЬ З СЕБЕ!
Лілія досі картає себе за те, що зв’язалася з Михайлом і постійно прощала йому образи. Вона звертається до всіх жінок: “Ніколи не дозволяйте чоловікові проявляти насилля стосовно себе: ні словесне, ні фізичне. Якщо з перших днів будете ігнорувати приниження з боку чоловіка, то поступово станете його жертвою. Він маніпулюватиме вами. І з кожним днем ставатиме все гірше. Адже тирани не змінюються...
Не терпіть заради дітей, бо зробите їм ще гірше. Викликайте поліцію, фіксуйте факти тиранії — наприклад, на відеокамеру телефона. Не керуйтеся принципом “стерпиться-злюбиться”. Залишайте кривдника і будуйте власне щасливе життя”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як ФОП звітуватиме перед податковою, якщо відмовиться від книги обліку
