Ця історія сколихнула чи не всю країну. 25 серпня у Києві на території військової частини 46-річний майор ЗСУ Володимир Холодний напідпитку скоїв наїзд на трьох курсанток Військово-медичної академії, які прийшли отримати форму перед початком навчання. До постраждалих одразу кинулись курсанти, їм надали першу допомогу. На місце події приїхала бригада “швидкої”, медики були вражені побаченим — у дівчат були розтрощені ноги, вони зазнали великої крововтрати. Попри важкий стан, курсантки трималися мужньо...
Галя навіть давала команди, як кому діяти. А Таня, коли на хвилину прийшла до тями в приймальному відділенні війського госпіталя й побачила лікаря-травматолога, полковника ЗСУ, одразу сказала: “Бажаю здоров’я, товаришу полковнику!”
Саша була у найважчому стані, недавно її перевели з реанімації. Відтоді постраждалі курсантки перебувають в одній палаті. “Дівчата згуртовані, не втрачають бойового духу, вболівають одна за одну”, — розповідає Наталія Воронкова, голова Волонтерської сотні.
“ГАЛЯ ВІРИТЬ ЛИШЕ У НАЙКРАЩЕ”
23-річна Галя, жителька Львівщини, зазнала політравм кінцівок, одна її нога в гіпсі, друга — на спеціальному апараті. Тепер головне — аби рани загоїлись і не розвинувся некроз.
“Наступного дня після операції Галя подзвонила бабусі й привітала з 78-літтям, — розповідає її тітка Тетяна Дехтяр. — При тім навіть не згадала, що з нею сталось, не хотіла засмучувати. Вона у нас сильна дівчинка, справжній боєць. Розуміє, що її чекають тривале лікування й реабілітація, і вірить лише у найкраще”.
Наступного дня після операції Галя подзвонила бабусі й привітала з 78-літтям.
Дівчина ще й заспокоює маму, яка весь час біля неї, запевняючи, що все буде добре.
За словами рідних, Галина з молодших класів брала активну участь у “Пласті”, у благодійних ярмарках, кошти з яких скеровували в тому числі на потреби військових. Дівчинка активно займалась спортом — бігом, східними одноборствами, штангою, стрибала з парашутом. “Вона дуже позитивна й цілеспрямована, — каже тітка. — Давно мріяла стати військовою хірургинею. І обов’язково досягне бажаного!”
“ЖИТТЯ НА ЦЬОМУ НЕ ЗАКІНЧИЛОСЬ”
Стан 24-річної Тані з Рівненщини, яка мріє стати військовою гінекологинею, уже стабільний. Дівчині ампутували праву ногу нижче коліна. Поряд із нею щодня — мама Людмила і коханий хлопець.
23-річній Олександрі з Кіровоградщини також ампутували ногу, питання щодо ампутації другої наразі не знято. Саша каже: щойно заплющить очі — бачить пережите жахіття... Виявляється, дівчата не могли повірити, що за кермом — п’яний офіцер. Тож першу спробу наїзду сприйняли як жарт, відстрибнувши на сходи (майор здійснив декілька наїздів).
Саша каже: “Я змирюся з новими реаліями".
У дитинстві Саша перенесла хворобу, через яку втратила волосся, відтоді носить перуку. “Її мама Галина розповідала, як важко їй було сприйняти те, що в донечки немає волосся. А тепер — ще й ноги, — ділиться Наталія Воронкова. — Але коли в реанімацію до Саші прийшов батько Микола (священнослужитель), вона твердо заявила: “Якщо я змирилась з тим, що не маю волосся, то змирюся й з новими реаліями”. Вона дуже по-бойовому ставиться до цього важкого випробування”. До речі, аварія не вплинула на її бажання стати військовою анестезіологинею.
У Саші — троє братів, один з яких служить у зоні бойових дій. Коли командир бригади дізнався про трагедію, одразу надав лейтенантові відпустку. “Саша дуже чекала Серафима, тепер він увесь час біля неї, підтримує”, — ділиться Наталія Воронкова.
“Кожній з дівчат дуже потрібна підтримка, — ділиться 21-річний Серафим, який з червня служить у 53-й ОМБ. — Ми пояснюємо їм, що життя на цьому не закінчилось, воно триває далі, хоч і змінилось. Люди після такого в гори ходять, плавають, бігають. І дівчатам усе вдасться! Я пишаюся, що в них такий бойовий настрій”.
ДОВГИЙ ШЛЯХ ЛІКУВАННЯ
Дівчата прагнуть вчитися в академії далі й здобути омріяний фах військових медиків. Тож на вченій раді академії прийняли рішення, що цим курсанткам створять усі необхідні умови для навчання.
Попереду в курсанток — тривалий період реабілітації. Батьки двох дівчат, яким ампутували кінцівки, хочуть, забезпечити донькам біонічні протези. “Треба зробити все, аби дівчата повернулись до повноцінного життя”, — каже пані Воронкова.
Батьки діляться, що якби дівчата зазнали травм на фронті, рятуючи воїнам життя, було б не так важко прийняти це... Але ж усе сталось на мирній території... Близькі моляться за одужання дівчат. І сподіваються на справедливий суд. Підозрюваному майору суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб без права застави.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як батьки загиблого після ДТП чоловіка роками домагаються покарання винуватців трагедії
