Тріумфом українця Анатолія Суханова завершився чемпіонат Європи з тайського боксу у Празі. Наш боєць став чемпіоном у ваговій категорії до 86 кілограмів. 21-річний Суханов доволі впевнено дістався фіналу, а в завершальній битві здолав росіянина Михайла Сортакова, пише газета "Експрес".
Це перша золота медаль Євро у колекції 21-річного спортсмена. Раніше він двічі був бронзовим призером світового форуму, і ось тепер зійшов на найвищу сходинку п'єдесталу.
— Я дуже задоволений! Дуже щасливий, — каже "Експресу" Анатолій Суханов. — У Чехії провів чудові й надзвичайно важкі бої. Особливо складною була зустріч із росіянином Сортаковим. Опонент мав значно гучнішу підтримку залу, але і я чув поодинокі теплі слова від земляків. Вони стимулювали мене йти вперед.
На щастя, я переміг у всіх трьох раундах і зійшов на найвищу сходинку п'єдесталу. Ця медаль цінна й тим, що виборов її в новій ваговій категорії. Дотепер постійно виступав у дисципліні до 81 кілограма. Мені важко було скидати вагу, тому вирішив змагатися серед 86-кілограмових спортсменів. Тепер не шкодую, бо здобув золоту медаль чемпіонату Європи.
— Як довго ви крокували до цієї вершини?
— Став займатися тайським боксом у 15-річному віці. У секцію мене записали батьки. Знаєте, підлітки схильні до вуличних бійок. Я не був забіякою, але й не можу сказати, що завжди уникав сутичок. Батьки хотіли, щоб почувався безпечніше на вулиці, тому віддали мене на тайський бокс. Я завітав на заняття і мені страшенно сподобалося! Особливо захопили правила тайського боксу. Тут дозволено те, що в інших єдиноборствах заборонено. Можна битися кулаками, ногами, ліктями і навіть колінами. Відчув, що цей вид спорту — мій.
— А ризик травмуватися не лякає?
— Я чудово усвідомлюю усю небезпеку. Перед кожним боєм переживаю не лише за те, щоби не програти, але і хвилююся, що отримаю травму. Та щойно виходжу на ринг, страх зникає. Мною керують адреналін та стрес, який охоплює під час поєдинку. Завдяки цьому зовсім не відчуваю болю.
До того ж, завдяки тайському боксу навчився долати труднощі. Мою свідомість змінило стажування у Таїланді. Був вражений тим, у яких спартанських умовах проживають тамтешні боксери. Їхній робочий день виглядає приблизно так: поїв, потренувався, знову поїв і знову потренувався. І так аж до самісінького вечора. Я також жив у цих умовах. Тож тепер легко витримую триразові щоденні тренування. У Таїланді збагнув, що без випробувань важко досягнути мети.
— До речі, заняття тайським боксом дозволили вам безпечніше почуватися на вулиці?
— Так, я відчуваю, що маю сильний козир — арсенал моїх ударів. Однак всі конфліктні ситуації волію вирішувати словесно. Якщо цей варіант не діє, то можна і силу застосувати. Особливо, коли опонент перший розпускає руки.
— Як ви ставитеся до того, що українських бійців часто використовують у розбірках, у яких вони відіграють роль "тітушок"?
— Це неприпустимо і навіть принизливо. Ніколи не дозволю собі бути інструментом у руках якогось політика чи будь-якої впливової людини. Мій стимул — медалі, а не заробітки.
