На Кубку України з веслування пам’яті олімпійської чемпіонки Юлії Рябчинської визначили п’ять володарок ліцензій — путівки до Токіо вибороли Марія Повх, Анастасія Тодорова, Людмила Куклиновська, Юлія Юрійчук та Марія Кічасова-Скорик. А от Діана Танько, яка із підсумковим шостим місцем залишилася за бортом Олімпіади, отримавши статус резервної, категорично не згодна з результатами відбору.
“Насправді я посіла п’яте міcце, а не шосте, і виборола олімпійську ліцензію, — запевняє 23-річна Діана Танько. — Судді неправильно зафіксували мій результат у веслуванні на байдарках на дистанції 200 метрів, записавши у протоколі, що Марія Кічасова-Скорик виграла у мене 2,4 секунди, та насправді — лише 0,7 секунди. Це ключовий момент, адже п’ятірку володарок олімпійських ліцензій визначають за сумою перегонів на дистанціях 200 та 500 метрів. У підсумку, згідно з протокольними даними, я програла 0,81 секунди. Хоча насправді — показник неправильний. І виграла я! Такий висновок я зробила після перегляду відеозапису перегонів.
Те, що відбулось, мене не влаштовує, оскільки статус резервної майже не залишає шансів поїхати до Токіо, адже запасна спортсменка може потрапити на Ігри лише в тому разі, якщо до відправлення до Токіо хтось занедужає”.
За словами Діани Танько, їй також прикро, що через цей інцидент перервалося спілкування з Марією Кічасовою-Скорик, хоча вони два роки приятелювали. “Ми тренуємося мовчки, — каже Діана. — Марія знає, що я почала відстоювати свою ліцензію. На моєму місці кожен вчинив би так само”.
Юрій Юрченко, юрист, який представляє інтереси спортсменки, повідомив, що звернувся до Суддівської колегії та Федерації каное України, щоб ті привели результати у відповідність до показників, зафіксованих у відеоматеріалах.
“Також ми звернулися з проханням про контроль за справедливістю до Національного олімпійського комітету та до Міністерства молоді та спорту, — розповідає пан Юрій. — Олімпіада вже близько, і якщо всі зволікатимуть, то звернемося і до поліції щодо можливої корупційної складової у визначенні цих результатів, а також і до Спортивного арбітражного суду при НОК України. Це ж не футбол, де суддівську помилку неможливо виправити”.
“Я не зупинюся, бо на кону — мрія всього мого життя, — каже Діана Танько. — Все-таки позаду 14 років важких тренувань. І я зовсім не боюся, що через свою рішучість потраплю у немилість тренерів та чиновників”.
Я не зупинюся, бо на кону — мрія всього мого життя.
Тим часом Юрій Чебан, дворазовий олімпійський чемпіон, який нині є головним тренером збірної України, запевняє, що спортсменку за її позицію ніхто не цькуватиме.
“Спортсмен — борець, і повинен боротися не лише за перемогу, але й за правду, — каже він. — Але щодо шансів Діани Танько, то наразі все туманно. Вона пред’являє відеозапис аматорської камери, яка не є сертифікованою, тому навряд чи буде аргументом. Лише після перегляду офіційної зйомки можна буде ухвалити підсумкове рішення”.
На наше питання, чи реально фіксувати результати перегонів спеціальною системою, а не секундомірами, Юрій Чебан відповів, що це дуже дорого. “Ми вже придбали систему, яка фіксує початок гонки і не допускає фальстартів, — каже тренер. — А тепер ведемо перемовини щодо обладнання, завдяки якому можна буде фіксувати час на декількох точках у ході змагання, а також автоматично визначати результати на фініші. Задоволення не з дешевих — від 100 тисяч євро без доставки та розмитнення. Справа Діани Танько повинна стати поштовхом для того, щоб Україна нарешті придбала обладнання, і таким чином викорінити суддівські помилки”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як проходять заняття з жіночої самооборони
