У видовищному протистоянні на рингу Лас-Вегасу наш 28-річний спортсмен переміг американця Браяна Мендосу. Бій тривав усі 12 раундів і завершився одноголосним рішенням суддів на користь українця (118-110, 117-111, 117-111). Здобувши пояс у першій середній вазі (до 69,9 кілограма), Сергій Богачук став тринадцятим в історії українського професіонального боксу чемпіоном світу.
“Це був найкращий бій у моїй кар’єрі, — сказав боксер після перемоги. — Дотепер я виграв 23 поєдинки, і в усіх перемагав нокаутами до восьмого раунду. У Лас-Вегасі мені вперше вдалося пройти всю 12-раундову дистанцію, і я нею дуже задоволений. Ще більше ціную свою звитягу і тому, що лише за два тижні до бою мені змінили суперника”.
Сергій Богачук мав запланований титульний бій з уродженцем Флориди Себастьяном Фундорою, проте його скасували після зриву поєдинку між американцем Кітом Турманом та австралійцем Тимофієм Цзю, сином російського боксера Кості Дзю. Турман зазнав травми, і його у рингу замінив Фундора, а замість нього організатори оголосили Браяна Мендосу суперником Богачука.
“Я готувався до бою з височенним шульгою, а за два тижні до поєдинку довідався, що доведеться боксувати з низьким боксером, в якого коронний удар — правицею, — розповідає Сергій Богачук. — Щастя, що зумів знайти нових спаринг-партнерів і належно підготуватися до зустрічі з Мендосою”.
Сергій Богачук не приховує: хоча всі свої 23 перемоги здобув нокаутом, цього разу не ставив собі за мету перемогти достроково. “Мої тренери застерігали, щоб не гнався за нокаутом, — каже український боксер. — Усе-таки суперник дуже досвідчений, і його тактика полягає в тому, щоб дочекатися моменту, коли я піду в атаку, а він знайде свій удар. Мені також пригадували єдину поразку від Брендона Адамса, коли я хотів за всяку ціну закінчити бій нокаутом і пропустив вирішальний удар. Тренери мали рацію: Мендоса весь бій вичікував сприятливого моменту, його секунданти між кожним раундом просили знайти момент і поцілити в мене гарматою, але я йому цього не дозволив зробити. Можна сказати, я показав найкращу оборону у своїй кар’єрі, але при тім активно засипав суперника ударами”.
Питаю боксера, чи має він шанс нарешті зустрітися з Фундорою після того, як американець сенсаційно здолав австралійця Тимофія Цзю і став володарем двох поясів — WBO та WBC. “Думаю, шанси невеликі, — визнає Сергій Богачук. — Фундора вже хитрує, його менеджери хочуть бої з відомішими опонентами, а мене, найімовірніше, зобов’яжуть захищати здобутий титул. Але я і до цього готовий. Розумію, що після бою з Мендосою дуже піднявся в очах американської публіки і в наступних поєдинках постараюся здобувати яскраві перемоги, щоб моя популярність у США зростала. Так, мене цікавлять усі пояси і звання абсолютного чемпіона світу”.
У найближчі роки уродженець Вінниці житиме і тренуватиметься в Лос-Анджелесі, де він співпрацює з американським промоутером німецького походження Томом Лоффлером. “Я дуже поважаю свого промоутера, — каже Богачук. — Якби не його принципова позиція, то мене могли взагалі викинути з боксерського вечора в Лас-Вегасі і залишити ні з чим, бо я не мав гучного імені у США. Після бою все змінилося: мене помітили, мій бокс сподобався американцям, і я вірю, що зростатиму”.
Сергій Богачук запевняє, що до кінця кар’єри співпрацюватиме лише з Лоффлером. “Дуже довіряю своєму промоутеру, бо ця людина на перше місце ставить не гроші, а людські взаємини, що є рідкістю у брудному світі професіонального боксу, — зауважує мій співрозмовник. — Більшість промоутерів сприймає боксерів як товар, як м’ясо, на якому можна заробити, а потім викинути на смітник. А Том не такий, він порядний. Коли Росія вторглася в Україну, спортсменів не випускали за кордон. Але навіть у час загальної зневіри промоутер у мене вірив і всіляко підтримував. Я хочу віддячити йому за таку довіру. Хочу віддячити воїнам ЗСУ за те, що маю можливість боксувати у США, куди законно поїхав на сьомий місяць після початку великої війни. Розумію, що якщо мене випустили за кордон, то моя місія — не лише перемагати, але й доносити світові правду про події в Україні”.
