Олімпійський чемпіон Жан Беленюк звернувся до Міністерства молоді і спорту з проханням надати список із поіменним складом делегацій та функціоналом кожного делегата, який поїхав за кошт держави на змагання у Токіо. Є підозра, що на Ігри відправляли ласих до вражень чиновників замість реально потрібних там людей — приміром, тренерів спортсменів. Скандал спалахнув після заяви 25-річної стрибунки з жердиною Марини Килипко, яка сказала, що посіла лише п’яте місце, бо в Токіо не було її особистого тренера.
“Марині допомагали інші тренери збірної, а також колишній наставник Сергія Бубки Віталій Петров та В’ячеслав Калініченко, який приїхав до Токіо з командою Венесуели, — переконує Ніна Уманець, п’ятиразова чемпіонка світу з академічного веслування, срібна призерка Олімпіади-1980, яка нині обіймає посаду заступниці міністра молоді та спорту. — Особливо відчутною їхня допомога була у півфіналі, а от у фіналі Килипко була ображена, тому навіть не повертала в їхній бік голови. Однак ми зробили все можливе для того, щоб спортсменка не залишилася без уваги”.
“Чиновники постійно їдуть на міжнародні змагання коштом платників податків, — нарікає Ігор Главан, бронзовий призер чемпіонату світу зі спортивної ходьби. — Їдуть не працювати, а відпочивати. От навіщо держава відправляла до Токіо директора Національного антидопінгового центру та його заступника? З якою метою туди поїхав віцепрезидент Федерації легкої атлетики? Щоб просто насолодитися перебуванням у Японії та отримати олімпійське екіпірування? І байдуже, що представники української збірної зі спортивної ходьби та марафону змагалися без підказок тренерів, бо ті не потрапили до складу делегації”.
У складі офіційної делегації ОІ, опублікованому на сайті Мінспорту, окрім спортсменів, тренерів, лікарів, масажистів та спаринг-партнерів, є, приміром, шестеро посадовців Міністерства молоді та спорту, восьмеро представників Національного олімпійського комітету, в тому числі й колишній нардеп від Партії регіонів Равіль Сафіуллін, віцепрезидент НОКу, президент Федерації легкої атлетики, а також заступник голови Національного антидопінгового центру. Ще 14 осіб за квотами федерацій перебували у Токіо зі статусом “організаційне супроводження”.
“Міжнародний олімпійський комітет встановив обмеження: до Токіо повинні були їхати 50 відсотків тренерів та обслуговуючого пересоналу від загальної кількості спортсменів, — пояснює Ніна Уманець. — Усім представникам нашої делегації держава оплачувала авіапереліт, ціни на який були космічними. Витрати на проживання, харчування та трансфери взяли на себе організатори Олімпійських ігор. Кожен член української делегації отримував не добові, а кишенькові гроші, це 17 відсотків від розміру добових (майже 14 євро, або 430 гривень на добу. — Авт.)”.
Ніна Уманець переконує, що всі делегати непосильно працювали в Токіо. “Ми багато трудились у штабі, щоб забезпечити комфорт спортсменів. Працювали з 6.30 до 2.30. На жаль, спортсмени цього не бачать”, —
каже вона.
“Смішно чути, що чиновники обслуговують спортсменів, — зазначає Ігор Главан. — Так, дехто справді працює, але є когорта людей, які лише попивають спиртне та їздять по екскурсіях”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, навіщо іноземці скуповують нерухомість в Україні
