На 53-й турнір зі стрільби з пневматичної та малокаліберної зброї (Grand Prix of Liberation Pilsen) приїхали спортсмени з 20 країн. Для нашої збірної це був перший “вихід на повітря”, адже дотепер усі змагання відбувались у приміщенні.
“На відкритому повітрі спортсмену значно важче змагатись, бо додаються природні фактори — вітер, сонце, дощ, — розповідає головний тренер збірної України з кульової стрільби Олександр Камінський. — Тому для нас цей турнір був такою собі обкаткою перед літнім сезоном, і спортсмени пройшли її дуже гідно”.
Найбільше тренери вражені виступом Юлії Коростильової, яка в стрільбі на 25 метрів виграла і кваліфікацію, і фінал. Також потішили наші хлопці. Володимир Пастернак, Павло Коростильов та Максим Городинець у стрільбі зі стандартного пістолета (25 м) набрали 1681 очко й теж вибороли “золото”. Згодом вони цією ж компанією виграли “бронзу” в іншій вправі. А Володимир Пастернак у стрільбі на 10 метрів посів третє місце. Загалом наші стрільці повернулися додому аж з 16 нагородами!
“Брала участь у змаганні й наша легендарна олімпійська чемпіонка Олена Костевич, — продовжує розмову тренер. — Кваліфікації вона проходила, але у фіналах не блиснула. Останнім часом Олена перебуває не в найкращій формі. Але ми вже розробили індивідуальний план тренувань, тож сподіваюся, що вона частіше їздитиме і на міжнародні перегони, і на українські”.
Цікаво, що спонсором турніру в Чехії є місцевий пивзавод, який також випускає ігристі вина. Тож за перше місце спортсмену, окрім медалі й грамоти, організатори вручили шість пляшок шампанського, а за “бронзу” — декілька пляшок вина.
Загалом цьогоріч на збірну України очікує ще два великі турніри: чемпіонат Європи в липні й чемпіонат світу в листопаді. Але вже наступного тижня команда виїжджає на змагання до Мюнхена, де будуть представники 100 країн. Фактично це такий собі неофіційний чемпіонат світу, бо зберуться найсильніші.
“З початком війни нам стало вкрай важко добиратися на міжнародні змагання. Через постійні черги на кордонах виїжджаємо завчасно, щоб встигнути на літак. Але в тому ж Будапешті аеропорт доволі малий, і команда реально сидить на валізах годин десять, поки оголосять реєстрацію. А якось повертались з-за кордону й у Чопі нашого єдиного водія автобуса забрала ТЦК. П’ять годин вмовляли відпустити його, щоб бодай довіз нас до Львова. Зрештою, на тому й зійшлися: він нас завіз і пішов у військо. А ще ж ми зброю перевозимо через кордон. І хоча там все офіційно та законно, спортсмени завжди хвилюються”, — зауважує Олександр Камінський.
