Свого часу 32-річний уродженець Донеччини проходив службу в ЗСУ за контрактом. Брав участь в АТО, має статус учасника бойових дій. Після завершення контракту мешкав у Маріуполі. Наприкінці березня 2022-го був змушений із сім’єю втекти з окупованого міста. Аби не наразитися на небезпеку при проходженні фільтраційних заходів на ворожих блокпостах, спалив військовий квиток та посвідчення УБД. Під час евакуації отримав серйозні травми. Уже на підконтрольній Україні території йому видалили селезінку та з’єднали металевою пластиною кістки переламаної ключиці. Колишній військовий одразу подав документи на відновлення посвідчення УБД. Але впродовж року не отримав жодної відповіді.
Із травня 2022-го маріуполець проживав разом із сім’єю у селі Галиця на Чернігівщині. Влітку отримав повістку з вимогою прибути до військкомату. ВЛК визнала чоловіка, попри його проблеми зі здоров’ям, придатним до служби, пообіцявши, що проходитиме її у ТЦК. Але в березні 2023 року ветерану виписали мобілізаційне розпорядження. Від отримання цієї повістки чоловік відмовився через проблеми зі здоров’ям. Причини відмови вказав в акті, зазначивши, що не проти мобілізації, але в тилові підрозділи. Але в ТЦК такі аргументи не взяли до уваги, справу передали в правоохоронні органи, де проти маріупольця розпочали кримінальне провадження. Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 5 жовтня 2023 року ветерана засудили до трьох років позбавлення волі. З вердиктом він не погодився і через адвоката подав апеляцію, у якій просив реальне ув’язнення замінити хоча б умовним терміном.
Однак суд другої інстанції не став на бік апелянта. Тож йому довелося звернутися до Верховного Суду. У касаційній скарзі адвокат засудженого зазначив, що з огляду на поранення і травми (видалену селезінку, металеву пластину в ключиці, яка обмежує рухи рукою), він обмежено придатний до військової служби у воєнний час, а відтак не має змоги служити на передовій, але може проходити службу в тилових підрозділах, від якої не ухилявся. На його думку, суд першої інстанції навіть не намагався з’ясувати обставини його захворювання, а лише обмежився вказівкою у вироку на те, що обвинувачений не надав докази свого хворобливого стану.
Колегія суддів Верховного Суду цілком погодилася з аргументами позивача. І зобов’язала апеляційний суд по-новому розглянути справу, а засудженого негайно звільнити з-під варти.
То чому виникають такі ситуації, коли ветеранам, доводячи свою невинуватість, потрібно оббивати судові пороги?
— Проблема в тому, що, на жаль, слідчі поліції та районні судді, які розглядають подібні справи, дуже часто залежні від ТЦК, — коментує військовий адвокат Сергій Старенький. — Позаяк їм також потрібно вирішувати питання з бронюванням та відстрочкою від мобілізації своїх родичів, знайомих і друзів. Тому й закривають очі на неправомірні дії співробітників ТЦК. Особливо ця проблема розповсюджена в невеличких райцентрах і провінційних містечках, де процвітає так зване кумівство і сватівство. Викоренити її може судова реформа, про яку вже всі давно говорять, але майже нічого не роблять.
