Сім’я знайшла прихисток у селищі Сутиски, за 30 кілометрів від Вінниці.
“Про те, щоб стати патронатною вихователькою, задумувалась ще коли жила вдома, — розповідає. — Мої батьки — також патронатні вихователі. Після смерті брата вони взяли під опіку одну дитину, а згодом — ще двох. Тепер у них уже цілий будинок сімейного типу”.
Альвіна Саєнко родом із села Новобахмутівка. Це за 24 кілометри від знищеної росіянами Авдіївки. Після школи вступила у технікум. У 18 завагітніла, довелося покинути навчання. Одружилась, але сімейне життя не склалось. Аби заробити на хліб, закінчила курси й три роки пропрацювала перукаркою й майстринею з манікюру. Згодом познайомилася з Олександром Чухном, який із сусіднього села. Разом пара вже 15 років. У 2020-му вирішили стати патронатними вихователями. Вже зібрали з чоловіком майже всі довідки, пройшли медкомісію. Аж тут почалася велика війна.
До квітня 2022 року родина залишалась на Донеччині. Обстріли ставали чимраз інтенсивнішими, ночувати доводилося в холодному підвалі. Альвіна застудилася, важко перехворіла. Опісля родина зважилася на переїзд. Виїхали також її батьки та їхні вихованці.
“Нас було 11 осіб. Їхали, не знаючи куди. Думали, що невдовзі все це закінчиться і можна буде повернутися додому. А потім дізналися, що вже нема куди повертатися. Бо немає дому. Нічого нема”, — каже Альвіна.
Після численних поневірянь родина знайшла прихисток на Вінниччині. Проживали понад рік у санаторії. Адаптувавшись до нового життя, Альвіна повернулась до своєї давньої мрії — створення патронатної родини. Приклад батьків її постійно надихав. Байдуже, що не було ані власного дому, ані грошей. Альвіна почала стукати в усі можливі двері. В одній громаді їй відмовили, а в іншій радо відповіли: “Нам патронатна родина дуже потрібна”. (Патронатна родина — це сім’я, яка пройшла спеціальний курс навчання і готова взяти на виховання дітей, які опинилися у важких життєвих обставинах, терміном на три місяці зі згоди їхніх батьків. — Авт.).
“Ми знову взялися збирати документи. Також потрібен був договір на оренду будинку. З цим нам допомогли в Турбівській громаді. Адже в помешканні має бути ванна, пральна машинка, спальні місця для кожної дитини. Й обов’язково — окремі кімнати для хлопчиків і дівчат, — зауважує Альвіна Саєнко. — Зі всім ми чудово впоралися”.
Навесні минулого року під патронат до Саєнків потрапили 14-річна Таня й 8-річна Анна. А тепер родина виховує трьох діток віком 6, 9 та 12 років. Вони всі між собою рідні.
“Дітки трішки занедбані, мають проблеми з навчанням. Тому я придбала розвивальні ігри, пазли, абетки. Разом вчимо вірші, пісні. Намагаємося дати своїм вихованцям родинне тепло, затишок і любов. Бо чужих дітей не буває”, — додає насамкінець патронатна вихователька.
