14 березня поблизу села Прибузького Миколаївської області тривав запеклий бій. Бійці самохідної артилерійської батареї 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового походу успішно знищили ворожий блокпост, вивели з ладу техніку рашистів, але під час відходу у район запасних вогневих позицій потрапили під потужний обстріл артилерії та авіації. Комбат, 39-річний Денис Максишко, був смертельно поранений...
...“Після закінчення юридичного факультету Запорізького національного університету Денис сім років пропрацював юристом, але певної миті відчув, що у житті потрібні зміни, тоді переїхав до Одеси, — розповідає мати героя пані Наталія. — У 2014-му, не вагаючись, вступив до лав самооборони, а потім пішов добровольцем на фронт. Мені про це сказав не відразу: не хотів, щоб хвилювалася...”
Із майбутньою дружиною Денис Максишко познайомився в Одесі. Цьогоріч, 15 березня, вони мали урочисто відсвяткувати річницю шлюбу. За словами вдови, Денис любив риболовлю, коней, мріяв про будиночок біля моря. Під час Революції Гідності сказав, що не може просто сидіти, бо треба відстоювати справедливість. Поїхав на Майдан, а з початком війни — придбав на ринку військове спорядження для себе і пішов добровольцем на фронт.
Згодом, повернувшись додому, взявся вдосконалюватись у військовій професії. Вступив до ЗСУ за контрактом, пройшов курс навчання в Академії сухопутних військ, дістав офіцерське звання. 10 з 12 місяців у році був у зоні АТО.
...Увечері напередодні війни, згадує Анна, чоловік відкрив ноутбук і став переглядати старі фотографії. Вони довго сиділи на кухні, Денис згадував про дитинство, про маму, з якою завжди був дуже близький, про друзів із юнацької рокгрупи, про лицарські турніри на Хортиці, в яких брав участь, аби набратися енергії.
“І йому так пасувало це лицарське вбрання! — каже Анна. — А 24 лютого о п’ятій ранку я прокинулася від Денисового голосу: “Аню, треба вставати!” Знадвору було чути потужні вибухи, ворог обстрілював місто ракетами...”
У перші тижні війни Денис служив під Одесою. А потім його з батареєю скерували на Миколаївщину. Ввечері 14 березня Денис не зателефонував рідним. Це зробили його побратими, повідомивши страшну звістку...
Дениса Максишка поховали у селі Визирка Одеської області. У його мами, пані Наталі, серце крається від того, що через прокляту війну не змогла приїхати на похорон, востаннє обійняти сина. Дружина Анна картає себе за те, що не виконала волі чоловіка: він якось сказав, що хотів би, аби його прах було розвіяно над Хортицею. Щоб бути вільним навіть після смерті...
Тоді Анна спробувала відбутися жартом: “Куди ж я приходитиму тебе оплакувати?” А Денис цілком серйозно відповідав: “Просто ти частіше приїжджатимеш на Хортицю”. Це місце української, козацької, лицарської слави було для нього священне.
Указом Президента Денисові Максишку надано звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Вічна слава тобі, свободолюбний і мужній українцю.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українські храми готуються до Великодня
